Розділ «Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)»

Студентам необхідно звернути увагу на питання утворення антигітлерівської коаліції. її основи були закладені у серпні - листопаді 1941 р., коли Англія і США підписали так звану "Атлантичну хартію", в якій йшлося про необхідність ліквідації фашизму, і головним завданням проголошувалася капітуляція Німеччини.

Коли 7 грудня 1941 р. Японія, продовжуючи свою самостійну політику, напала на Перл-Харбор, США вступили у війну, хоча цей напад не був узгоджений з Німеччиною і дещо ускладнив ситуацію.

Проте саме на кінець 1941 р. почала складатись антигітлерівська коаліція. Однак на початку війни Англія залишилася наодинці у протистоянні з фашизмом та його союзниками. Вона вела війну в Африці, де у серпні 1940 р. німці захопили Сомалі, частину Кенії і Судану, пізніше вторгайсь у Лівію та Єгипет. Проте уже у грудні їх було розбито англійськими військами. А у першій половині 1941 р. англійці звільнили від італійців Сомалі, Кенію, Судан, Ефіопію.

Пізніше англійцям довелося вести бої у Північній Африці з танковим корпусом генерала Е.Роммеля. Найбільш невдалою була операція під Торбуком (червень 1942 р.), де німецько-італійські війська здобули перемогу, багато британських солдат потрапили у полон (близько 80 тис).

Лише восени 1942 р. (жовтень-листопад) відбувся перелом на користь союзників. Англійські війська здобули перемогу під Ель-Аламейном, потім англо-американські війська звільнили Туніс. На кінець весни 1943 р. була звільнена вся Північна Африка.

Серйозний вплив на перебіг війни мали події на Східному фронті, особливо розгром німецьких військ під Сталінградом (бої велися з кінця серпня 1942 р. до 2 лютого 1943 р.). Під впливам подій під Сталінградом активізувався Рух Опору в Європі, остаточно відмовились від війни з СРСР Японія і Туреччина. Інша перемога - битва на Курській дузі (5 липня - 23 серпня 1943 р.) - зміцнила міжнародний авторитет Червоної Армії.

У тому ж 1943 р. англо-американським військам вдалося витіснити війська фашистського блоку із Середземномор'я. у цей період Радянський Союз отримував серйозну економічну і військово-технічну допомогу від союзників.

Важливим кроком до утворення антигітлерівської коаліції стала угода, підписана 1 січня 1942 р. у Вашингтоні, про "Об'єднані нації" (її підписами 26 держав), в якій йшлося про боротьбу з фашизмом у глобальному масштабі.

У січні 1943 р. у м. Касабланка (Марокко) відбулася зустріч Т. Рузвельта і у. Черчилля, на якій йшла мова про подальші дії. Головним напрямом удару стала Італія. Під час битви на

Курській дузі (10 липня 1943 р.) англо-американські війська з Північної Африки висадилися на Сицилії.

А 19 липня 1943 р. відбулася Велика фашистська рада в Італії, яка прийняла рішення про відставку Муссоліні і його арешт. 8 вересня 1943 р. Італія капітулювала. Проте німецькі війська з півночі окупували частину Італії, утворивши італійський фронт, який поділив країну на дві частини: на півночі діяв італійський профашистський уряд, який очолив Муссоліні, звільнений німецькими десантниками, на півдні - уряд Бадальйо під контролем англо-американських військ.

У тому ж 1943 р. (з 28 листопада по 1 грудня) відбулася конференція за участі Сталіна, Черчилля, Рузвельта у м. Тегерані (Іран). Головними питаннями, які розглядалися на цій конференції, були: проблема відкриття Другого фронту, питання післявоєнних кордонів Європи тощо. Ця конференція підтвердила рішучість союзників продовжити боротьбу з фашизмом.

Студентам також необхідно звернути увагу на такі аспекти війни, як історія Руху Опору та колабораціоналізм.

Рух Опору почався ще до війни. Так, після подій 1938 р. (Мюнхенська змова) у Чехословаччині виникає підпілля, куди входили представники різних партій. Правда, єдності серед них не було. Частіше об'єднували зусилля представники лібералів і соціалістів. Рідше до них приєднувалися консервативні партії. Комуністи діяли окремо.

Часто досить активно діяли емігрантські уряди (наприклад, польський уряд). у Польщі утворилася досить напружена ситуація, оскільки там були складні відносини між емігрантським урядом (Ст. Миколайчик) у Лондоні і прокомуністичним рухом у самій Польщі

Менш складна, але тепер досить гостра ситуація складалась у Югославії (зіткнення між "Червоними партизанами" (прокомуністичний напрям) і "четниками".

Студентам треба пам'ятати, що Рух Опору також мав місце і у самих фашистських країнах та їх сателітах: Німеччині, Італії, Румунії, Угорщині, Словаччині, Болгарії. Тут цей рух, по-перше, не був численним, по-друге , не був загальнонаціональним. Лише з 1943 р., коли на фронтах проти гітлерівців були отримані серйозні перемоги, у ряді країн утворюються "національні фронти" (Болгарія, Словаччина, Італія), які починають активну боротьбу з фашизмом.

В останній період війни Рух Опору став багатопартійним, об'єднуючи різні течії та ідейні напрямки.

Важливо пам'ятати, що колабораціоналізм - явище, яке виникло не під час Другої світової війни. у різні епохи були люди, іноді цілі народи, які приєднувалися до агресора. Причини цього явища різноманітні.

У роки Другої світової війни колабораціоналізм також мав місце. Так, у 1938 р. у Чехії було сформовано уряд Еліаша, утворено так звану "національну державу", а у Словаччині - уряд Тисо, теж профашистської орієнтації.