Розділ «ТЕМА 6. ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ»

Слід зазначити, що залучення іноземного капіталу має заохочуватись, але не повинно отримувати переваги перед внутрішнім капіталом. Як показав досвід, надання підприємствам з іноземними інвестиціями податкових пільг, яких не мають українські, зайняті в тій самій сфері діяльності, не вплинуло суттєво на інвестиційну активність іноземного капіталу, але спонукало до перетворення вітчизняних підприємств у спільні підприємства з формальною іноземною участю, що претендували на пільгове оподаткування.

Діяльність іноземних інвесторів на території України тривалий час регулювалась Декретом КМУ "Про режим іноземного інвестування" (травень 1993 р.) та Законом України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну" (грудень 1993 р.). В цих законодавчих актах закріплювались майнові права іноземних інвесторів, але відмінялась більшість пільг.

Більшість державних гарантій збереглася в діючому законодавстві. Зокрема, в Законі України "Про режим іноземного інвестування" вказується, що при зміні гарантій захисту іноземних інвесторів на вимогу останніх протягом 10 років (з дня набрання чинності таким законодавством) застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в Законі України "Про режим іноземного інвестування" (ст. 8).

Законодавство України містить пряму заборону націоналізації іноземних інвестицій (іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації), а реквізиція їх може бути здійснена лише у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення (у термін не пізніше шести місяців з дня припинення діяльності) своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Важливу роль у залученні іноземних інвестицій відіграють заходи заохочення. В Україні заходи заохочення іноземних інвестицій можна диференціювати на дві групи. Перша — це система пільг, передбачених законодавством та міжнародними договорами України. (Що стосується надання пільг іноземним інвесторам, то, згідно з чинним законодавством — це прерогатива Верховної ради). Друга — заходи заохочення, встановлені законодавством про підприємницьку діяльність. Зазначені групи не існують ізольовано одна від одної. Деякі з них, а саме пільги в оподаткуванні, кредитуванні можуть відноситись як до першої, так і до другої групи.

Регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах (ст.25) встановлюється законодавством про спеціальні (вільні) економічні зони. При цьому правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється у ВОЗ, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України "Про режим іноземного інвестування".

6.3. Міжнародна інвестиційна діяльність та її інститути

Світовий ринок інвестицій набуває все більшого значення як за обсягом руху міжнародних інвестицій, так і за можливостями маневрування капіталом. Міжнародна інвестиційна діяльність обумовлюється експортом капіталу за кордон (у грошовій чи товарній формі) з метою отримання прибутку та розширення економічного впливу і являє собою сукупність практичних дій інвесторів та учасників інвестиційної діяльності щодо вкладання капіталу за кордон. Вона перерозподіляє у просторі і часі ресурси між окремими суб'єктами і об'єктами різних країн.

У широкому розумінні міжнародними є ті інвестиції, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, що належать різним державам. У вузькому значенні міжнародна інвестиція — це інвестиція за кордон або іноземна інвестиція.

Із країни базування здійснюється експорт капіталу, вона є місцем переважного базування інвестиційного суб'єкта (для фізичної особи — це країна громадянства, для юридичної — країна реєстрації). Інвестування капіталу, його безпосереднє вкладення здійснюється у приймаючій країні. Країни базування іноді називають країнами-донорами, а приймаючі країни — реципієнтами інвестицій.

З напрямком руху інвестиційних ресурсів пов'язані поняття "відтік капіталу" (або "втеча капіталу") та "чистий приплив капіталу". Відтік або втеча капіталу — це переведення значних розмірів капіталу в країни з більш сприятливим інвестиційним кліматом (для уникнення високого оподаткування, негативних наслідків інфляції та ін). Головною мотивацією втечі капіталу є гарантованість його вигідного розміщення в інших країнах. Чистий приплив капіталу — це різниця між обсягом надходження грошових коштів з-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивозу капіталу у формі позик іноземним позичальникам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів.

Розрізняють дві форми вивозу капіталу:

1) вивіз підприємницького капіталу, тобто його розміщення у виробничі підприємства країн-імпортерів (реципієнтів);

2) вивіз позичкового капіталу — у вигляді займів, кредитів тощо. Підприємницький капітал, в свою чергу, поділяється на прямі та

портфельні інвестиції.

Існує багато шляхів залучення іноземного капіталу для інвестування економіки країни. Найважливіші з них:

- прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств;