Розділ «ТЕМА 4. ІНВЕСТИЦІЇ В ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА»

1. Придбання цілісних майнових комплексів — являє собою інвестиційну операцію великих підприємств, що забезпечують галузеву, товарну чи регіональну диверсифікованість їхньої діяльності. Ця форма реальних інвестицій забезпечує звичайно "ефект синергії", що полягає в зростанні сукупної вартості активів обох підприємств (у порівнянні з їхньою балансовою вартістю) за рахунок можливостей більш ефективного використання їх загального фінансового потенціалу, взаємодоповнення технологій і номенклатури продукції, що випускається, можливостей зниження рівня операційних витрат, спільного використання збутової мережі на різних регіональних ринках та інших аналогічних факторів.

2. Нове будівництво — являє собою інвестиційну операцію, пов'язану з будівництвом нового об'єкта із закінченим технологічним циклом за індивідуально розробленим чи типовим проектом на територіях, що спеціально відводяться. До нового будівництва підприємство вдається при кардинальному збільшенні обсягів своєї операційної діяльності в майбутньому періоді, її галузевої, товарної чи регіональної диверсифікованості (створенні філій, дочірніх підприємств і т.д.).

3. Перепрофілювання — являє собою інвестиційну операцію, що забезпечує повну зміну технології виробничого процесу для випуску нової продукції.

4. Реконструкція — являє собою інвестиційну операцію, пов'язану з істотним перетворенням усього виробничого процесу на основі сучасних науково-технічних досягнень. її здійснюють відповідно до комплексного плану реконструкції підприємства з метою радикального збільшення його виробничого потенціалу, істотного підвищення якості продукції, що випускається, впровадження ресурсозберігаючих технологій і т.д. У процесі реконструкції може здійснюватися розширення окремих виробничих будівель та приміщень (якщо нове технологічне обладнання не може бути розміщене в діючих приміщеннях); будівництво нових будинків та споруд того ж призначення замість ліквідованих на території діючого підприємства, подальша експлуатація яких з технологічних чи економічних причин визнана недоцільною.

5. Модернізація — являє собою інвестиційну операцію, пов'язану з удосконалюванням та приведенням активної частини основних виробничих засобів у стан, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів та устаткування, використовуваних підприємством у процесі операційної діяльності.

6. Відновлення окремих видів устаткування — являє собою інвестиційну операцію, пов'язану із заміною (у зв'язку з фізичним зносом) чи доповненням (у зв'язку з ростом обсягів виробництва чи необхідністю підвищення продуктивності праці) наявного парку устаткування окремими новими їх видами, що не змінюють загальної схеми здійснення технологічного процесу. Відновлення окремих видів устаткування характеризує в основному процес простого відтворення активної частини виробничих основних засобів.

7. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи — являє собою інвестиційну операцію, спрямовану на використання в операційному й іншому видах діяльності підприємства нових наукових та технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху. Інноваційні інвестиції в нематеріальні активи здійснюються в двох основних формах: а) шляхом придбання готової науково-технічної продукції та інших прав (придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки й товарні знаки; придбання ноу-хау; придбання ліцензій, франчайзинг і т.п.); б) шляхом розробки нової науково-технічної продукції (як у рамках самого підприємства, так і за його замовленням відповідними інжиніринговими фірмами). Здійснення інноваційного інвестування в нематеріальні активи дозволяє істотно підвищити технологічний потенціал підприємства у всіх сферах його господарської діяльності.

8. Інвестування приростів запасів матеріальних оборотних активів — являє собою інвестиційну операцію, спрямовану на розширення обсягу використовуваних операційних оборотних активів підприємства, що забезпечує тим самим необхідну пропорційність (збалансованість) у розвитку необоротних та оборотних операційних активів у результаті здійснення інвестиційної діяльності. Необхідність цієї форми інвестування пов'язана з тим, що будь-яке розширення виробничого потенціалу, забезпечуване раніше розглянутими формами реального інвестування, визначає можливість випуску додаткового обсягу продукції. Однак ця можливість може бути реалізована тільки при відповідному розширенні обсягу використання матеріальних оборотних активів окремих видів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних предметів і т.д.).

Усі перераховані форми реального інвестування можуть бути зведені до трьох основних його напрямків: капітального чи капітальних вкладень (перші шість форм); інноваційного інвестування (сьома форма) та інвестування приросту оборотних активів (восьма форма).

Реальні інвестиції об'єднуються в наступні основні групи:

1. Інвестиції призначаються для підвищення ефективності виробництва. Метою цих інвестицій є зниження виробничих витрат за рахунок заміни обладнання на більш продуктивне або переміщення виробничих потужностей в регіони з більш вигідними умовами виробництва.

2. Інвестиції в розширення виробництва. Метою такого інвестування є розширення обсягу випуску продукції для раніше освоєних ринків збуту в рамках вже існуючих виробництв.

3. Інвестиції у створення нових виробництв або нових технологій. Завданням таких інвестицій є створення нових підприємств та реконструкція діючих підприємств, що будуть випускати товари, які раніше ще не виготовлялися фірмою. Ці інвестиції в основному направлені на виготовлення нових товарів (чи вироблення нового типу послуг) або виходу на нові ринки збуту.

4. Інвестиції, які забезпечують виконання державних замовлень або реалізацію інших крупних програм.

Вибір конкретних форм реального інвестування підприємства визначається задачами галузевої, товарної та регіональної диверсифікованості його діяльності (спрямованими на розширення обсягу операційного доходу), можливостями впровадження нових ресурсо- і трудозберігаючих технологій (спрямованих на зниження рівня операційних витрат), а також потенціалом формування інвестиційних ресурсів (капіталу в грошовій і іншій формах, приваблюваного для здійснення вкладень в об'єкти реального інвестування).

4.3. Джерела фінансування та структура капіталовкладень

Згідно із Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції, спрямовані у відтворення основних засобів і на приріст матеріально-виробничих запасів, здійснюються у формі капіталовкладень.

Капіталовкладення — це грошовий вираз сукупності витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення діючих підприємств та оновлення основних засобів, впровадження нової техніки у виробничих галузях народного господарства, будівництво об'єктів усіх галузей соціальної сфери та виконання проектних і геологорозвідувальних робіт.

Таким чином об'єктами капіталовкладень виступають виробничі основні засоби, оборотні засоби (матеріально-виробничі запаси), основні засоби невиробничого призначення, а також витрати на відтворення основних засобів.

Капітальні вкладення в основні засоби класифікують за формами відтворення, за складом витрат, галузевим спрямуванням та територіальним розміщенням, а також за джерелами фінансування. Розподіл обсягів капіталовкладень за цими ознаками складають структури капіталовкладень. Таким чином реальні інвестиції характеризуються відтворювальною, технологічною, територіальною та галузевою структурою.