Розділ 1. Інформаційна складова світогосподарського розвитку

1.1. Об'єктивна закономірність інформатизації світогосподарського розвитку у глобальному економічному просторі

Одними з головних питань, що стоять сьогодні перед економікою та суспільним розвитком країн світу та пов'язано з процесами інформатизації, є ефективне функціонування економіки в умовах глобального економічного середовища, процесів інтелектуалізації світогосподарського розвитку, розширення сфер застосування інформаційних систем в різних напрямах господарської діяльності, застосування інформаційних систем та сучасних програмних продуктів в міжнародних компаніях, захист міжнародних інформаційних систем, інтелектуальної власності користувачів систем.

Вітчизняні автори вже плідно працюють над висвітленням фундаментальних засад глобальної економіки з метою підвищення ефективності функціонування народного господарства країн та окремих корпоративних структур. Серед них найбільший вклад внесли такі як: О. Г. Білорус, О. В. Зернецька, Д. Г. Лук'яненко, О. К. Соколенко, П. Ю. Курмаєв, М. В. Ляхович, І. Ю. Матюшенко, А. А. Ткач, С. В. Фомішин, Ю. В. Макогон та інші, однак лишилися невирішеними ще багато питань як практичної спрямованості, так і теоретичної. Мабуть однією з найбільш фундаментальних наукових праць в Україні, яка досліджує проблеми сучасного світового суспільства, в тому числі і процеси глобалізації інформаційного суспільства, є монографія "Глобалізація і безпека розвитку" авторського колективу під редакцією О.Г. Білоруса. Розглядаючи еволюцію концепцій і сучасну теорію глобалістики, О.Г. Білорус відводить місце для аналізу концепції "технотронно-інформаційної ери", де людина "буде зомбована системою і буде назавжди підкорена глобальним технотронним світом" [59]. Через Інтернет та інші системи такого роду людству буде нав'язане створення глобального середовища. "В процесі глобальної Інтернетизації буде поетапно запроваджено нову ідеологію і нову форму соціальної організації — глобальний і транснаціональний корпоративізм" [59].

Професор І. Ю. Матюшенко в роботі "Перспективи розвитку освіти України в умовах створення суспільства, побудованого на знаннях" вважає, що сучасне суспільство, побудоване на знаннях, є похідною від комунікаційного та інформаційного суспільства. Він виділяє наступні етапи розвитку суспільства останнім часом:

- комунікаційне суспільство ( 80-ті — початок 90-х років минулого століття) можна було характеризувати перетворенням важливої для людей інформації в цифрову форму, створенням великих сховищ для її збереження, передачею її на відстань за допомогою телекомунікаційних технологій і початком розвитку на цій основі глобальної комп'ютерної мережі Інтернет;

- інформаційне суспільство ( почало розвиватися з другої половини 90-х років минулого століття). Інформація в цей період почала відігравати роль товару, який можна було купити і продати. Але вона ще не стала знанням, а тільки аналогічно з "сировиною" оброблялась перед використанням;

- суспільство, яке побудовано на знаннях. Виникло з двох попередніх, відносно коротких фаз, поєднавши їх головний продукт — інформацію і комунікації. Комунікаційне та інформаційне суспільство базуються на технологіях, а суспільство, побудоване на знаннях — на людях — творцях, озброєних технологіями [133].

Курмаєв П. Ю. відзначає, що електронний бізнес з'явився ще до появи мережі Інтернет. Перші системи електронної комерції виникли в 60-х роках минулого століття в США. Для цього були створені стандарти електронного обміну даними. В різних галузях і державах стандарти були різними. У 80-х роках почалися роботи з поєднання європейських та американських специфікацій [116].

Професор Ткач А. А. в своїй статті "Інституціоналізація ринкової інфраструктури в посттрансформаційній економіці" пов'язує активізацію процесів інформатизації зі спеціалізацією країн у процесі міжнародного світогосподарського розвитку: "... будь-яка спеціалізація об'єктивно передбачає необхідність обміну, будь-який просторовий розподіл потребує наявної можливості переміщення, будь-яка диференціація властивостей зумовлює встановлення зв'язків, передачу інформації..." [271].

Аналізуючи теоретичні та методологічні проблеми сучасної глобалістики, Білорус О. Г. виділяє наукові школи, які досліджують проблеми глобалістики, стисло аналізує їх концепції та наголошує на тому, що важливою задачею, яка стоїть перед вченими — глобалістами, є класифікація глобальних проблем. Посилаючись на розробки вчених у цьому напряму, автор виділяє наступні проблеми сучасної глобалістики:

1. Універсальні проблеми політичного і соціально-економічного характеру;

2. Проблеми переважно природно-економічного характеру;

3. Проблеми переважно соціального характеру;

4. Проблеми екологічного характеру;

5. Проблеми інформаційного характеру;

6. Проблеми технологічного характеру;

7. Проблеми науково-інтелектуального характеру;

8. Проблеми змішаного характеру [59].

Фомішин С. В. у статті "Глобалізація світового господарства як процес діалектичної взаємодії національних та інтернаціональних суспільно-економічних процесів", підсумовуючи дослідження англійського економіста Дж. Данінга, виділяє наступні моменти, за якими глобальна економіка відрізняється від традиційної: