Розділ 1. Інформаційна складова світогосподарського розвитку

- Зображення. Зображення, створені по усьому світі за допомогою більш ніж мільярда пристроїв — від цифрових фотоапаратів і телефонів з убудованою камерою до медичних сканерів і камер безпеки, складають самий значний компонент цифрового середовища.

- Цифрові фотоапарати. Число зображень, зроблених за допомогою споживчих цифрових фотоапаратів у 2006 році, перевершило 150 мільярдів в усьому світі, а кількість знімків на стільникові телефони досягло майже 100 мільярдів. За прогнозами IDC, до 2010 року їх стане більше 500 мільярдів.

- Відеокамери. До 2010 року час використання відеокамер у хвилинах подвоїться.

- E-mail. Кількість електронних ящиків виросла з 253 мільйонів у 1998 р. до майже 1,6 мільярда в 2006 р. У той же час кількість електронних повідомлень збільшувалася в три рази швидше, ніж кількість людей, що створюють ці повідомлення. У 2006 році потік електронних повідомлень від одного користувача до іншого (тобто навіть не включаючи спам!) склав 6 екзабайт.

- Миттєві повідомлення. До 2010 року в сервісах по обміну миттєвими повідомленнями буде створено 250 мільйонів облікових записів, включаючи облікові записи користувачів, що спілкуються по роботі.

- Широкополосний зв'язок. Сьогодні більш 60 % користувачів мережі Інтернет мають доступ до широкополосного зв'язку дома, на роботі чи в школі.

- Інтернет. У 1996 році всього 48 мільйонів чоловік регулярно використовували Інтернет. Всесвітньої мережі було тоді всього два роки. До 2006 року число користувачів Інтернету виросло до 1,1 мільярда, а в 2010 році, за прогнозами IDC, ця цифра збільшиться ще на 500 мільйонів.

- Неструктуровані дані. Більш 95 % цифрового середовища представляють неструктуровані дані. В організаціях неструктуровані дані складають понад 80 % всієї інформації.

- Стандарти і безпека. Сьогодні для 20 % цифрового середовища введені правила і стандарти, і приблизно для 30 % можуть бути введені вимоги безпеки.

- Конфіденційність. По оцінках IDC, менше 10 % інформації організацій сьогодні оцінюється як "конфіденційна" чи класифікується в залежності від її цінності. Прогнозований ріст обсягу конфіденційної інформації складе більш 50 % щорічно.

- Країни, що розвиваються. Зараз їхня частка в інформаційному середовищі — 10 %, але в майбутньому вона буде рости на 30-40 % швидше, ніж частка країн з розвинутою економікою.

Для одержання більш докладної інформації необхідно звернутися до посилання: emc.com/about/ destination/.

Управляючи знаннями, компанія має змогу капіталізувати власні здобутки у цій сфері, тобто свої знання, свій досвід. Активні дії щодо управління знаннями дають можливість компанії зосередитися на придбанні і збереженні нових знань, на активному їх використанні для вирішення поточних проблем, для організації динамічного навчання, стратегічного планування та прийняття рішень. Управління знаннями також спрямоване на оновлення інтелектуальної власності, підвищення грамотності і професіоналізму співробітників компанії, воно забезпечує підвищену гнучкість її стратегії.

Для того щоб організувати цілісну систему управління знаннями, необхідно, насамперед, визначити, якими знаннями володіє компанія, місцезнаходження цих активів, рівень цінності знань, форму їх подання, доступ до них. Потім слід проаналізувати, яку користь може мати компанія від використання накопичених знань, які можливості такого використання, визначити резерви і додаткову цінність від їх застосування. Далі потрібно визначитися, які заходи необхідні для того, щоб знання почали працювати, як спланувати, і, нарешті, простежити, як вони працюють. Після того, як знання будуть задіяні в роботі компанії, необхідно переконатися в ефективному їх використанні, у тому, що заходи дають бажаний розвиток, налагодити систему підтримки бази знань для одержання потрібного результату. Наприкінці необхідно визначитися, чи відкрило використання знань додаткові можливості для бізнесу.

Створення системи управління знаннями вимагає перебудови концепції роботи компанії в цілому. Насамперед, необхідно розв'язати технічні проблеми трансформації інформації в знання. Далі слід організувати роботу компанії з базою знань на постійній основі і зайнятися переорієнтацією щоденної рутини, яка полягає у помиттєвій реакції щодо кожного нового завдання на пошук можливого розв'язання цього завдання за допомогою бази знань.

Проект створення бази знань має бути оформлений за певними правилами. По-перше, слід визначити мету перебудови діяльності компанії з урахуванням нового механізму такої діяльності, спланувати процес і виділити ресурси. По-друге, щоб інформація в базі знань знаходилася в прийнятному вигляді, необхідно запровадити принципи заповнення бази на письмовій основі і провести навчання всіх, хто буде заносити додаткові знання. По-третє, треба сформулювати нові принципи діяльності компанії і провести відповідне навчання співробітників. По-четверте, слід створити мережу аналітичних агентів безперервного пошуку аналізу інформації. По-п'яте, необхідно вжити заходів щодо капіталізації накопичених і оновлюваних знань персоналу компанії. По-шосте, розроблена компанією система управління знаннями повинна бути інтегрованою з іншими системами підтримки бізнесу підприємства, щоб мати можливість автоматизувати перетворення даних в інформацію і навіть у знання.

Нині у сферах формування і збереження знань, через відсутність належної державної підтримки, превалюють негативні процеси. Ситуація у вітчизняній науці характеризується як близька до критичної (розпад наукових колективів, "відплив умів", загроза відставання експериментальної бази від вимог часу, втрата престижу вченого тощо). Не кращі справи і у сфері організації та використання архівів, бібліотек та сховищ знань та ін. Очевидно, з цим пов'язана відсутність системного підходу не тільки у справі нарощування і зберігання знань, але й до раціонального використання уже наявної бази.

Ринок знань в Україні формується стихійно. Не визначені рівні задоволення потреб суспільства і його складових (різних прошарків населення, професійних груп, сукупностей учасників окремих сфер діяльності та ін.) щодо знань залежно від темпів соціально-економічного розвитку держави. Не відпрацьована державно-правова система, яка б належно регламентувала права та обов'язки власників і користувачів інформації і знань, визначала норми і правила використання, розподіл і доведення інформації та знань до користувача, захищала від можливих "інформаційних диверсій" благополуччя і здоров'я громадян. Природно, що рівень розробки такої системи визначається загальним рівнем освіти і культури суспільства. Провідні фахівці України [10; 12; 16; 13; 39; 67; 68; 120] з інформаційної економіки наголошують, що головним багатством країни є її інформаційний потенціал, а не лише природні ресурси і матеріальна продукція.

1.3. Перспективи та проблеми інформатизації світогосподарського розвитку

В останні десятиріччя характер інформаційних систем став глобальним. Міжнародна конкурентоспроможність країн визначається рівнем розвитку галузей високих технологій та станом інформатизації суспільства. 2006 рік ввійде до історії як чергова ланка в галузі розвитку високих технологій. За останню чверть століття — з 1981 року, коли був створений перший персональний комп'ютер, — в комп'ютерній індустрії ще не спостерігався досить бурхливий розвиток протягом одного року. В 2006 році світ ПК кардинально змінився. З'явились багатоядерні процесори, і комп'ютери з двома чи чотирма обчислювальними ядрами стали реальністю. Які нові можливості в ІТ-галузі з'являться завдяки багатоядерній мікроархітектурі? Який вплив технологічні досягнення здійснять на корпоративних, домашніх користувачів та на суспільство взагалі? Корпорація Intel визначила та досліджувала десять основних тенденцій розвитку інформаційних технологій в поточному році. Очікується, що в майбутньому саме вони стануть факторами, які змінять стиль роботи і життя людей. Наведемо перелік та коротку характеристику найближчої перспективи розвитку процесів інформатизації суспільства.