Розділ «4. Дидактичні можливості телерадіомовлення, педагогічних програмних засобів (ППЗ) та інших електронних засобів навчання історії, що зберігаються на цифрових носіях інформації»

Серед проявів сучасної інформаційної культури вагоме місце посідають комп'ютерні ігри. Не таємниця, що школярі годинами проводять час перед екранами моніторів, захоплюючи планети, знищуючи монстрів, створюючи цивілізації й т.п. Комп'ютеризація суспільства розвивається стрімко. Над ігровими комп'ютерними програмами працюють тисячі висококваліфікованих фахівців, намагаючись зробити кожну гру якомога привабливіше й цікавіше. При цьому використовуються різноманітні сюжети, у тому числі й на історичну тематику. І після яскравого екрану учні опиняються на уроці, на якому образи створюються лише за допомогою слів учителя, невеликих за форматом зображень, обмеженої кількості картин на історичну тему, рідше — за допомогою відеофрагментів. Образи, породжені на уроці, явно програють образам комп'ютерним. Тому резонно поставити запитання — чому б учителеві не взяти комп'ютерні ігри в союзники? "Вікторія", "Епоха імперій", "Хрестоносці", "Європа", "Цивілізація", "День Перемоги", "Світ танків", "Світ військових літаків", "Протистояння","Рим", "Козаки", "100 років війни", "Історія імперій", "Дипломатія" — цей далеко не повний перелік ігор на історичну тематику.

Комп'ютерні ігри поділяються за жанрами: екшени, шутери, аркади, спортивні, квести, рольові (КРЄ), перегони, симулятори, логічні, пригоди, стратегії та ін. На нашу думку, до процесу вивчення історії найбільше відношення мають ігри-стратегії.

Стратегії — це ігри в яких, як правило, вам потрібно очолити якийсь процес й, грамотно розподіляючи довірені у ваше керівництво ресурси, виконати поставлені завдання. Прикладом стратегії може бути управління королівством, де вам потрібно буде будувати замки, набирати армію, захищати свої землі й захоплювати сусідні.

Стратегічні ігри дозволяють прийняти участь у військових подіях різних часів у ролі головнокомандуючого. Це гарний спосіб стати грамотним стратегом і керівником, що думає не тільки про військові проблеми, але й про економічному та соціальну складову розвитку.

Сьогодні серед методистів і педагогів точиться дискусія: "Чи припустиме використання комп'ютерних ігор під час вивчення історії?" Заперечення проти цього базується на наступній тезі: комп'ютерні ігри мають лише непряме відношення до історії, у них немає історичної точності, вірогідності, є нескінченна варіативність, що у підсумку приводить до перекручених історичних знань у школярів.

Відзначимо деякі аргументи на користь комп'ютерних ігор з історичною тематикою:

- комп'ютерна гра дає унікальну можливість опосередковано (в ігровій формі) пережити історичні події, що, у свою чергу, веде до стійкого інтересу до того або іншого періоду історії. За комп'ютерною грою може йти звертання до спеціальної й художньої літератури, іншим джерелам додаткової інформації, що в кінцевому підсумку призводить до створення в школяра більш повної картини історичних подій;

- більшість персонажів і предметів в іграх повністю відповідають своєму часу (пейзажі, інтер'єри, військова техніка, солдати й т.п.). Самі автори комп'ютерних ігор визнають наявність у них навчального моменту.

- у добре виконаній комп'ютерній грі з історичною тематикою гравець опиняється в гущавині подій і йому необхідно мати певний запас знань для того, щоб перемогти. Комп'ютерні ігри часто містять додатки у вигляді невеликих довідкових розділів. Розробники ігор користуються послугами консультантів, іноді — учасників реальних подій.

Звичайно, варто враховувати, що в комп'ютерних іграх відсутнє пояснення причин тих або інших історичних подій, їхніх наслідків. Комп'ютерна гра не виховує патріота: школяреві часом байдуже, грає він за Радянську армію проти військ нацистської Німеччини або навпаки. В іграх містяться грубі помилки, закладена багатоваріантність розвитку подій.

Саме тут на допомогу учневі-гравцеві має прийти вчитель історії. Обговорюючи з учнями ту або іншу тему, він може звернути увагу й на комп'ютерну гру, розповісти про помилки й неточності або навіть запропонувати знайти їх комусь у класі. Щоб проводити цю роботу, учителеві необхідно добре уявляти світ комп'ютерних ігор, знати найбільш популярні з них, розбиратися в їхніх перевагах і недоліках.

Сьогодні багато в чому використанню історичних комп'ютерних ігор у навчальному процесі перешкоджає елементарна річь — незнання їх вчителями. Є всі підстави думати, що нове покоління вчителів, виховане на сучасній ігровій культурі, включить комп'ютерні ігри в число засобів навчання.

Що стосується сьогочасного використання ігор у навчальному процесі, то мова в першу чергу може йти про ілюстрування з допомогою ігор тих або інших історичних подій.

Потенціал комп'ютерних ігор у сфері освіти — широко обговорюване питання не тільки в нас, але й у країнах — членах Євросоюзу[12].

На сьогодні дійсний освітній потенціал комп'ютерних ігор, особливо в сфері мотивації й стимулювання пізнавальної активності, залишається нереалізованим.