• регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ;
• проведення процентної політики;
• рефінансування комерційних банків;
• управління золотовалютними резервами;
• операції з цінними паперами на відкритому ринку;
• регулювання імпорту та експорту капіталу.
Прикладом можуть бути операції центрального банку з валютними цінностями. Вони проводяться з використанням інструментів девізної та дисконтної політики. Девізна валютна політика регулює валютний курс шляхом купівлі та продажу іноземної валюти. Дисконтна валютна політика – це регулювання процентних ставок за кредит з метою забезпечення відповідності попиту і пропозиції на позиковий капітал.
Проведення валютної девізної політики передбачає регулювання валютних курсів шляхом запровадження валютних інтервенцій та застосування валютних обмежень. Валютна інтервенція – це купівля або продаж центральним банком іноземної валюти з метою здійснення впливу на динаміку курсу національної валюти. Валютні обмеження передбачають вживання заходів, спрямованих на обмеження обігу іноземної валюти в країні. До них, зокрема, належать: заборона вільної купівлі-продажу валюти, прийняття нормативів з обов'язкового продажу валютних надходжень для суб'єктів господарської діяльності, ліцензування валютних операцій та ін.
Регулювання валютних курсів центральним банком шляхом проведення валютних інтервенцій здійснюється таким чином. З метою підвищення або утримання курсу власної грошової одиниці центральний банк продає іноземну валюту. Для забезпечення зниження вартості своєї валюти центральний банк скуповує іноземну валюту з оплатою її національною грошовою масою. Продаж валютних коштів здійснюється за рахунок валютних резервів центрального банку. Купівля іноземної валюти проводиться за рахунок коштів, що маються у розпорядженні центрального банку. При цьому куплена валюта як правило, використовується з метою поповнення валютних резервів.
Наприклад, розглянемо операції НБУ з проведення торгів доларами США на Українській міжбанківській валютній біржі (цифри умовні). З метою проведення інтервенцій з купівлі доларів США було витрачено 81,0 млн грн (для закупівлі 15 млн дол. США за середньозваженим курсом 5,4 грн за 1 дол. США). Таким чином попереджували виникнення можливості ревальвації гривні. При цьому збільшувалися страхові валютні резерви НБУ. Разом з тим, в певні дні переважали інтервенції на продаж доларів США (і відповідно купівлі гривні). Такі заходи проводилися з метою попередження девальвації вітчизняної грошової одиниці. На них було витрачено 2,4 млн дол. США (12,96 млн грн). Таким чином по американському долару за місяць утворилося сальдо інтервенцій у 12,6 млн дол. США на купівлю. Стосовно гривні таке сальдо становило 68,04 млн на продаж.
При проведенні дисконтної політики центральний банк шляхом підвищення облікової ставки має за мету зменшити попит комерційних банків на кредити, що надаються центральним банком. Результатом є зменшення суми кредитів (або здійснюється кредитна рестрикція). Такі операції, як правило, спричинюють скорочення грошової маси в обігу, збереження валютних резервів, підтримку курсу національної валюти і стимулювання залучення іноземних капіталів. І, навпаки, зниження облікової ставки центрального банку приводить до зростання обсягів кредитування економіки (кредитна експансія), що зумовлює збільшення грошової маси в обігу, підвищення ділової активності та зменшення надходження іноземного капіталу. Але в умовах, коли кредитна експансія виходить з-під контролю, такі процеси починають супроводжуватися стрімким зростанням інфляції.
Регулювання валютного курсу центральним банком важливе не тільки для розвитку ділової активності в країні, а й для проведення міжнародних економічних операцій. Так, коли здійснюється девальвація національної валюти, створюються більш сприятливі фінансові передумови для збільшення експортних операцій суб'єктами господарювання. Ревальвація вітчизняної валюти стимулює збільшення імпортних операцій. Варто звернути увагу на те, що ці процеси (ревальвації та девальвації валюти) не приводять до миттєвих змін в динаміці імпорту й експорту. За розрахунками експертів у результаті ревальвації внутрішня ціна на імпортні товари знижується повільніше, ніж зростають ціни на експортні товари. Тому протягом певного періоду такі зміни не погіршують торговий баланс країни.
Одним із інструментів регулювання грошово-кредитної системи НБУ є встановлення процентних ставок за своїми операціями. З метою впливу на основні макроекономічні показники розвитку країни НБУ використовує такі процентні ставки, як облікова, ставка рефінансування під час проведення тендеру, ломбардна ставка (ставка "овернайт") і ставки за розміщені депозитні сертифікати НБУ. Облікова ставка – це плата, яку встановлює центральний банк при наданні кредитів комерційним банкам та врахуванні цінних паперів до настання термінів їх оплати. За допомогою облікової ставки центральний банк визначає орієнтири для суб'єктів грошово-кредитного ринку щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів. Ставка рефінансування відображає вартість кредитних ресурсів під час проведення тендерів з їх продажу. Ломбардна ставка використовується при наданні кредитів комерційним банкам для підтримки їх миттєвої ліквідності.
Величина облікової ставки має бути не менше, ніж на три процентних пункти вищою за рівень інфляції та залежить від потреби у грошових ресурсах, міграції капіталу, рівня інфляції, обсягу грошової маси в обігу, структури випущених платіжних засобів, процентних ставок за кредитами і депозитами комерційних банків та ін.
Характерним є те, що облікова ставка підвищується під час економічного зростання і залишається незмінною протягом періодів депресії та спаду.
Регулювання ринку цінних паперів в Україні покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦП ФР). Виконують такі функції також інші державні органи, з метою координації діяльності яких створено Координаційну раду, яку очолює Голова ДКЦП ФР. Суб'єктами державного регулювання ринку фінансових послуг є Національний банк України, ДКЦП ФР і Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг. З метою координації їх діяльності передбачено проведення систематичних оперативних нарад (не рідше одного разу на квартал).
До основних форм державного регулювання ринку цінних паперів належать:
• регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників фондового ринку;
• видавання дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
• реєстрація випуску цінних паперів та інформації про їх емісію;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс фінансів» автора Кудряшов В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державний фінансовий апарат і його структура“ на сторінці 5. Приємного читання.
