інформація за всіма встановленими формами державної звітності; дані, необхідні для перевірки обчислення й оплати податків, а також документи про оплату податків і обов'язкових платежів;
відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату, а також про наявність вільних робочих місць;
документи про платоспроможність підприємств та інші.
Згідно з чинним законодавством, підприємства зобов'язані надавати такі відомості представникам офіційних контролюючих органів за наявності в них відповідним чином оформлених дозволів на проведення перевірок фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до принципу гласності з метою профілактики та попередження виявлених недоліків, усунення причин, які призвели до їх виникнення, результати контролю мають бути висвітлені в засобах масової інформації, про них мають бути проінформовані керівництво та колективи підприємств, що були перевірені. Якщо виявлені порушення мають ознаки злочинів, інформація про них, яка була отримана під час здійснення контролю, повинна передаватися правоохоронним органам для подальшого розслідування, юридичної оцінки та винесення відповідних рішень.
У ринкових умовах значно ускладнюються фінансові відносини, а отже підвищується роль фінансової складової в організації економічного контролю, що позначається на результатах практичного використання розподільчої та регулювальної функції фінансів в інтересах підвищення ефективності всього господарського комплексу країни. Тому саме за допомогою фінансово-господарського контролю держава прагне забезпечити краще використання основних виробничих фондів, об'єктів інтелектуальної власності й оборотних коштів, зниження собівартості та збільшення рентабельності виробництва, підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції та виявлення додаткових ресурсів для забезпечення фінансової безпеки нашої країни.
Фінансово-господарський контроль охоплює діяльність усіх підприємств, установ та організацій. А оскільки ця діяльність є дуже різноманітною, це зумовлює широку класифікацію фінансово-господарського контролю.
Складовими елементами фінансово-господарського контролю є контрольні перевірки, аудит, інспектування (ревізії) і судово-економічні експертизи, які досліджують той самий предмет (фінансово-господарську діяльність підприємств, установ та організацій), використовують ті самі контрольні прийоми та процедури. Вони виявлять негативні явища в господарській діяльності з метою їх усунення та недопущення в майбутньому. Окрім того, вони використовують однакові джерела інформації (первинні облікові документи, реєстри бухгалтерського та податкового обліку, фінансову, статистичну та іншу звітність підприємств) та спираються на ті самі законодавчі та нормативно-правові акти з питань фінансово-господарської діяльності.
Проте поміж контрольною перевіркою, аудитом, ревізією та судово- економічною експертизою є суттєві відмінності, зумовлені їх юридичною природою, метою та завданнями.
Контрольні перевірки проводяться для загального ознайомлення з фінансово-господарською діяльністю об'єкта, який перевіряється, або для дослідження окремих її сторін (наприклад, податкові перевірки). Вони не потребують використання складних методик і глибоких професійних знань та навичок контрольної роботи (наприклад, перевірка стану складських чи касових приміщень). Висновки таких перевірок оформлюються, як правило, довідками, вони не мають юридичної сили, а пропозиції щодо усунення виявлених недоліків – рекомендаційні. Але податкові перевірки оформлюються, як правило, актами, в яких систематизовано викладаються всі випадки порушень податкового законодавства, а за їх наслідками приймаються відповідні рішення про застосування санкцій до платників податків.
Аудит – це форма контролю, яка забезпечує належну оцінку діяльності підконтрольних підприємств, установ, організацій та ставить за мету надання рекомендацій щодо їх удосконалення. Нині аудит в Україні проводять як підрозділи Державної фінансової інспекції, так, як уже зазначалося, і підрозділи внутрішнього аудиту, які створюються в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади як самостійні децентралізовані органи державного внутрішнього контролю. Причому аудитори перевіряють не тільки законність проведення господарських операцій підконтрольних об'єктів, а й аналізують ефективність їх діяльності.
У разі встановлення факту порушення законодавства під час проведення аудиту державний аудитор невідкладно інформує про це керівника підрозділу (служби), який призначив аудит.
За результатами поданої державним аудитором інформації орган Державної фінансової інспекції надсилає керівникові суб'єкта господарювання письмові вимоги щодо усунення виявлених фактів порушення законодавства із зазначенням зворотного інформування про вжиті заходи щодо їх усунення.
Різновидом фінансово-господарського контролю є державний фінансовий аудит, який полягає у перевірці й аналізі фактичного стану справ щодо законного й ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильного ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.
Аудит також можуть проводити і незалежні аудиторські фірми (аудитори). Під час проведення незалежного аудиту досліджуються тільки питання, які обумовлені в договорі із замовником. Науково обґрунтовані висновки аудитора можуть використовуватися власником для поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства й усунення недоліків, особливо в розрахунках з державним бюджетом. Для зовнішніх контрагентів висновок незалежного аудитора є достовірною та об'єктивною інформацією. Однак такі аудиторські перевірки не виключають виконання функцій державними органами, їх підрозділами та посадовими особами, що уповноважені законами України на здійснення державного фінансово- господарського контролю.
Щоб підтвердити виявлені в ході державного аудиту факти порушення законодавства та належно їх документувати, керівник підрозділу (служби), який призначив проведення такого аудиту, повинен забезпечити проведення інспектування (ревізії). Інспектування (ревізія) проводиться згідно з чинним законодавством державними та відомчими контролюючими органами для виявлення недоліків у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств, які підлягають перевірці, та порушень чинного законодавства та нормативно-правових актів. Висновки ревізій Грунтуються на документально достовірних доказах, мають адресність щодо матеріальної й юридичної відповідальності й обов'язкові для виконання підприємствами, які перевіряються. Основним недоліком цього виду аудиту є те, що інспектування проводиться, як правило, через значний проміжок часу після здійснення операцій. А це значно ускладнює, а в багатьох випадках унеможливлює усунення недоліків та їх наслідків.
Законодавство України [218] розмежовує два різновиди державного фінансово-господарського контролю: нефіскальний (державний фінансовий аудит) і фіскальний (інспектування у формі ревізії), що здійснюється з метою виявлення фактів порушень законодавства, встановлення винних у цих порушеннях посадових і матеріально-відповідальних осіб.
Проте зустрічні звірки, які здійснюються органами Державної фінансової інспекції, не є контрольними заходами та проводяться у разі потреби та на підставі направлення, виписаного керівником контролюючого органу.
Судово-економічні експертизи є засобом використання спеціальних знань у сфері бухгалтерського та податкового обліку, економічного аналізу та фінансово-господарського контролю в процесі дослідження окремих недоліків у діяльності перевіюваних підприємств, які виявлені інспектуванням (ревізією), для документального обґрунтування позовних вимог, що подаються до правоохоронних або судових органів. Експерт дає висновок від свого імені та несе за нього особисту відповідальність.
Висновок експерта – це докладний опис проведених ним досліджень і зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим, суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок експерта є самостійним видом доказів. Він не є обов'язковим для особи або органу, які здійснюють провадження, але незгода з ним повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку [98].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Реформування фінансового контролю в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Фінансово-господарський контроль: роль і значення у забезпеченні фінансової безпеки держави“ на сторінці 5. Приємного читання.
