Розділ «Частина третя»

З утоми позіхаючи на шлях, на світ, на мету і на себе самого, він, цей сміливець, не хоче ступити ні кроку далі!

І от його пече сонце, піт його лижуть собаки, він затято лежить собі й воліє знемагати,—

знемагати за п'ядь від мети! Воістину, вам ще доведеться тягти цього героя на його ж небо за волосся!

Та краще хай лежить собі, де впав, щоб на нього з шумом свіжого дощу зійшов сон-розрада.

Хай лежить, поки прокинеться сам,— поки сам зречеться будь-якої втоми й усього, чого навчила втома!

Тільки, брати мої, відженіть від нього собак, ледачих пройд та ввесь захоплений набрід,—

увесь захоплений набрід «освічених», що втішаються потом кожного героя!

19

Круг себе я замикаю кола й священні межі, все менше витривалих підіймається зі мною на все вищі гори,— я будую хребет з дедалі священніших гір.

Та хоч куди ви, брати мої, підіймаєтеся зі мною, пильнуйте, щоб не піднявся з вами який паразит!

Паразит — це повзучий і гнучкий хробак, що хоче нагуляти тіла в хворих, зранених закутках вашої душі.

Тут він майстер: уміє розгадувати душі, котрі підіймаються, вгадує, де вони стомились,— у лихові й досаді, у ніжній сором'язливості засновує він огидне гніздо.

Де сильний виказує слабкість, а шляхетний — надмірну лагідність,— там засновує він огидне гніздо. Паразит селиться там, де великий має в душі маленькі зранені закутки.

Котра з усіх сутніх натур найвища, а котра — найниціша? Паразит — найниціша натура, одначе найвищий за натурою годує найбільше паразитів.

Саме душа, що може підійматися найвище, може й опускатися найнижче,— як не сидіти на ній найчисленнішим паразитам?

Саме найширша душа, котра може заходити якнайдалі, якнайбільше блукає й метається,— їй найважче уникнути зла, бо задля втіхи вона вдається до випадку;

душа сутня, що поринає в становлення; заможна, що хоче жадати і вимагати,—

що втікає від себе й найкружнішим шляхом наздоганяє себе; душа наймудріша, котру глупота підмовляє найлагідніше,—

котра любить себе найдужче, в котрій усе має свої потоки і протитечії, свій приплив і відплив,— як у найвищій душі не гніздитися найгіршим паразитам?

20