Розділ 4 ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІ

В.І. Вернадський уперше в історії науки і філософії звернув увагу на те, що з часу становлення людства в біосфері почала діяти нова сила — розум людини з її спрямованою і організованою волею. При цьому розум у нього постає як доповнення систем природи, як мислячий орган біосфери, завершення розвитку живого. Біосфера закономірно переходить у ноосферу (від грец. — розум і куля), оскільки пізнаючи закони природи і розвиваючи техніку, людство надає їй рис нової, вищої організованості. Людство стає могутньою силою, яку можна порівняти за впливом на природу з геологічними процесами. Тому необхідна розумна організація взаємодії суспільства з природою, на противагу стихійному, хижацькому ставленню до навколишнього середовища.

Тоталітарний політичний режим у колишньому Радянському Союзі не сприяв філософській творчості в Україні. У середині XX ст. філософія опинилась у становищі глибокої кризи, однак і за цих важких умов в Україні були філософи і філософські колективи, які зробили гідний внесок у вирішення філософських проблем природознавства, науки, діалектики, теорії пізнання, особистості, суспільства. Серед них виокремлюється своїми досягненнями Павло Васильович Копніп (1922—1971).

Завдяки П. Копніну почав зміщуватися головний акцент філософствування з того, що не залежить від людини і людства, на те, що освоюється людиною у процесі її пізнавальної діяльності, а ще більше — на світоглядне осмислення світу, пізнавальні та світоглядні можливості суб'єкта, пізнавальні та ціннісні регулятиви людської життєдіяльності. Для вивчення зазначених реалій все ширше використовувався методологічний арсенал діалектики. Це стало особливо зрозумілим, коли П. Копнін на посаді директора Інституту філософії заснував замість відділу діалектичного матеріалізму відділ логіки наукового дослідження.

Створивши зі своїми першими учнями авторський колектив, він видав книгу "Логика научного исследования" (М., 1965), що стала своєрідним маніфестом філософської групи, відомої згодом в Україні та світі як київська філософська школа. До авторського колективу книги входили А. Артюх, І. Бичко, Є. Жаріков, П. Йолон, С. Кримський, В. Косолапов, М. Попович, В. Черноволенко. Після від'їзду Копніна до Москви (у 1968 р. він став директором Інституту філософії Академії наук СРСР) і його передчасної смерті, творчий колектив київських філософів, очолений наступником П. Копніна на посаді директора Інституту філософії АН України Володимиром Шинкаруком, видав серію праць у започаткованому П. Копніним напрямі: "Людина і світ людини" (К., 1977), "Соціально-історичні та світоглядні аспекти філософських категорій" (К., 1977) (авторський колектив у складі В.Шинкарука, В.Іванова, М. Тарасенка, О. Яценка, В. Табачковського, І. Молчанова, Ю. Осічнтока, Б. Починка, А. Лоя, М. Булатова, Є. Андроса) та інші фундаментальні праці. У спорідненому напрямі працювали М. Дученко (Київський університет), Ю. Бух а лов (Харківський університет) та ін. Крім Києва, оригінальні філософські школи сформувались у Львові та Одесі.

Отже, філософська думка в Україні продовжує функціонувати як органічна складова світової філософії. Вона оптимістично дивиться в майбутнє. На сучасному етапі її покликанням є розробка теоретико-світоглядних і науково-методологічних проблем особистості і суспільства, науки і культури, інтеграції України у світове співтовариство держав і народів, утвердження в країні ринкової економічної системи, справжньої демократії, свобод і прав людини, смислу і якості життя людей, у світоглядній і методологічній підготовці кадрів творчих і відповідальних працівників.

Навчальний тренінг