Акцентуючи увагу на психологічних аспектах художньої творчості, І. Фран-ко ("З секретів поетичної творчості") характеризує формуючі уміння митців як наслідок здатності видобувати з глибин душі захований багатий досвід і надавати йому образного життя [16, с. 62—63].
Ідеї психології художньої творчості набули розвитку також у працях учених Харківського університету (Потебня, Овсянико-Куликовський). Виходячи з думки В. Гумбольдта про нерозривність мови і мислення, О. Потебня створює струнку теорію, в якій мовознавство пов'язане з поетичною теорією слова, теорією літератури та теорією мистецтва загалом. Факти мови та факти мистецтва постають у ній наслідком глибокої внутрішньої діяльності розуму та душі. Д. Овсянико-Куликовський, дослідивши зв'язок причин та наслідків духовної діяльності, розгортає проблему в суто психологічному напрямі. Він зосереджується на питаннях психології мови, думки і творчості, аналізуючи переважно творчість видатних художників і поетів. Предмет його дослідницької уваги — зв'язки свідомості та безсвідомого у духовних структурах людини, посередником яких є слово.
Підставою для розмежування понять "талант" та "геніальність" він уважає надто розвинуту інтуїцію генія [14, с. 350]. Характерні її ознаки: особлива якість безсвідомої сфери та її відношення до свідомості. Безсвідоме розуму вирізняється у генія не лише винятковим багатством ідей, а й надзвичайною "працездатністю"у спрямованою на творення загальних ідей. Йому властива також виняткова здатність сприймання і спостережливості: достатньо випадкового враження, щоб збудити живу роботу в глибинах безсвідомого. Вчений уважає, що безсвідоме постачає свідомості переважно загальні ідеї, категорії, форми мислення. Свідомість узагальнює явища дійсності або у загальних формах думки, що властиво для вченого та філософа, або образів — для митця. Активність поєднувальних форм думки характеризується як те, що зазвичай називають "інтуїцією генія". Зокрема, цікавим є аналіз творчості та особистості М. Гоголя.
Отже, аналіз природи художньої здатності свідчить, що найбільш яскравим і безпосереднім виявом духовності людського життя є мистецтво. Формуючи ідеальні образи буття, воно надає йому естетичної визначеності. Художня здатність у її вищому розумінні — це концентрована у суб'єкті здатність створення досконалих художніх образів. Вона є специфічною творчою здатністю, що виявляється у суб'єкті як органічне поєднання свідомого та безсвідомого. Вони конкретизуються у формуючу єдність образної пам'яті, творчої уяви та фантазії, логічного мислення, інтуїції та художньо-формуючих умінь. Реальність та повнота життя творчого духу найяскравіше відображаються саме у художній творчості. Рівні художньої здатності в їх якісній результативності визначаються через поняття талант і геніальність. Оригінальність художніх ідей та неповторна досконалість їх утілення у мові мистецтва становить специфіку художнього генія. Свобода творчого самоздійснення особистості найбільш виразно виявляє себе у досконалих художніх творах.
Особистість митця
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Естетика» автора Мовчан В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Природа художньо-формуючої здатності: талант і геніальність“ на сторінці 2. Приємного читання.
