Типи символів та рівні естетичної свідомості

Естетика

Життя символу як духовної реальності (творення і сприймання) е складним процесом творення повноти присутності людини в бутті та буття реальності (в символічно-образних шатах) в її свідомості. Багатство сфер досвіду як свідчення багатства способів взаємодії людства зі світом відображене в багатстві типів символіки, котрі "кодують" зміст досвіду. Це науковий, філософський, художній, міфологічний, релігійний типи символів. Царина символів осягає собою природу, людину, суспільство, увесь космос. Символи певного типу не лише творять (кожен своїми засобами) цілісний образ дійсності, а й задають їй тим самим способи ідеальної життєвості. Остання, щоби стати дійсною, потребує розпредметнення — "розкодування" символу для введення його в особистісний досвід суб'єкта з метою поглиблення образу життєвості предмета пізнання: все нових нашарувань його змісту. Отже, природа духовної реальності — символічна. Сконцентрована в образній мові повнота життєвих зв'язків у світі їх носіїв відкриває взаємопереходи форм і способів буття згідно з принципом "все в усьому". Тому в кожному образі віддзеркалює інше буття, утворюючи особливу — символічну реальність.

Символи різняться масштабом осягнення змісту предмета формування і способом "кодування" духовного досвіду. Якщо порівняти міфологічний, художній і науковий типи символізації, простежується тенденція відчутного поглиблення змістовного нашарування значень символу. Міфологічна свідомість продукує бажане у формах реального, надаючи власного способу життя навколишньому та уявному світові. Чуттєво дана цілісність міфообразів у власній (людській) подобі — спосіб створити не відчужений, упізнаваний образ все проникності людини у життя. Це психічно сприятливий спосіб творення ілюзії повноти функціонування досвіду, адже він народжує віру в оволодіння всім природним і надприродним світом, не лише чуттєво сприйманим, а й створеним уявою.

Символи, котрими оперує наука, потребують їх опанування. Складність останнього — в суто "умовній", виражено символічній мові науки, що не має прообразів у реальності. Тому без спеціальних знань — без опанування мови конкретної науки — закодований у ній зміст духовного досвіду залишається недосяжним. Як ми вже наголосили, своєрідною опосередковуючою ланкою опанування реальністю в ідеальному способі її буття є мистецтво. Щоправда, воно не в змозі та й не має на меті розкривати істини науки. Ця прерогатива належить лише їй. Мистецтво — символічний спосіб "кодування" духовної реальності, нею є людські відносини в усьому їх багатстві в єдності реальності й ідеалу. Воно формує надреальний, ідеальний простір життєвості, піднесений над реальним не лише за ознакою виокремленості способу, в який формується цілісна ідеальна реальність, — специфічна (художня) мова мистецтва. Це реальність іншого типу. В ній ідеальний спосіб буття визначається як буття всезагального (ідея) в індивідуалізованому образі (образах): буття ідеї в цілісному, чуттєво сприйманому образі. У художньо-образній мові мистецтва досвід досконалого буття постає або наслідком продуктивно-формуючої ідеї суспільності, що створює досконалий образ життєвості людського духу, або продуктивною формуючою ідеєю, що простежує в цілісній життєвості предмета творення складності його здійснення в досконалому вияві життєвості.

Проблема, з якою зіткнулося сучасне людство, пов'язана зі зростанням символічної завантаженості всіх типів образного формування: науки, філософії, мистецтва. Опозиціонування ускладненню мови культури набуває нині позакультурних форм: занурення в чуттєву достовірність предметного буття, "очищеного" від символіки. Наука, виокремлена в особливу сферу досвіду за наведеними нами підставами, стає здобутком духовного досвіду незначної кількості людей, котрі присвятили себе конкретній її галузі. Сучасне мистецтво декларує і здійснює повну відмову від образності. Сказане пояснює причини духовної кризи сучасного цивілізованого світу, що воліє жити цінностями речового, а не духовного змісту. Відтак "оречевлення" людини стало реальністю культури. У свою чергу, культура в стані відчуженості втрачає себе як живий процес постійного нашарування символічних структур змісту. Втрачається естетичний образ культури в тому сенсі, що вона губить себе як гуманістично визначена якість людського буття — його духовність. Розвиток особистості на засадах гармонійної організації її духовних структур визначається повнотою осягнення багатства типів духовного досвіду людства та їх індивідуалізації в особистісній взаємодії з цим досвідом.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Естетика» автора Мовчан В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типи символів та рівні естетичної свідомості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ВСТУП ДО ЕСТЕТИКИ

  • Історія становлення предмета естетики

  • Проблематика й основні завдання естетики як науки

  • Естетика — філософська теорія виховання

  • Розділ І. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕСТЕТИЧНОЇ ТЕОРІЇ

  • Становлення історії естетики та її основні проблеми

  • Естетичні елементи в культурі первісної доби

  • Естетичні уявлення народів Давнього Сходу

  • Праукраїнці про красу світу: ґенеза уявлень

  • Тема 3. АНТИЧНА ЕСТЕТИКА: ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ, ОСНОВНІ ІДЕЇ

  • Основні закономірності розвитку естетичної теорії

  • Ідеї естетики античних натурфілософів

  • Естетика софістів і Сократа

  • Естетика Платона

  • Естетика Арістотеля

  • Естетика доби еллінізму

  • Естетика неоплатонізму

  • Тема 4. ЕСТЕТИКА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

  • Естетичні ідеї у філософській патристиці

  • Естетика раннього західноєвропейського Середньовіччя

  • Західноєвропейська естетика пізнього Середньовіччя

  • Візантійська естетика

  • Естетика Київської Русі

  • Тема 5. ЕСТЕТИКА ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

  • Естетичні ідеї раннього гуманізму

  • Естетика ренесансного неоплатонізму

  • Естетика митців Високого Відродження

  • Естетичні ідеї ренесансної натурфілософії

  • Естетика маньєризму

  • Естетичні ідеї українського Передвідродження

  • Список літератури

  • Тема 6. ЕСТЕТИКА ДОБИ РАЦІОНАЛІЗМУ ТА ПРОСВІТНИЦТВА В ЄВРОПІ

  • Естетика бароко

  • Естетика класицизму

  • Естетика англійського Просвітництва

  • Естетика Просвітництва у Франції

  • Естетика Просвітництва в Німеччині: виокремлення в самостійну науку

  • Естетичні ідеї в культурі України XVII—XVIII ст.

  • Список літератури

  • Тема 7. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ЕСТЕТИКА

  • Естетика І. Канта

  • Естетика Ф. Шіллера

  • Естетика Й. Фіхте

  • Естетика німецького романтизму

  • Естетика Ф. Шеллінга

  • Естетика Г. Гегеля

  • Тема 8. ЕСТЕТИКА ХІХ-ХХІ CT.: ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ

  • Естетика класичного реалізму

  • Естетика ірраціоналізму

  • Естетика позитивізму

  • Естетика XX ст.: загальні закономірності

  • Естетика радянського періоду

  • Естетика постмодернізму

  • Список літератури

  • Розділ II. ТЕОРІЯ ЕСТЕТИКИ

  • Генеза естетичної здатності

  • Символічно-образна природа естетичного

  • Типи символів та рівні естетичної свідомості
  • Евристичний потенціал естетичного

  • Метакатегоріальний статус поняття "естетичне"

  • Тема 10. ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ: ЗАКОНОМІРНОСТІ СТАНОВЛЕННЯ, ФОРМИ ВИЯВЛЕННЯ

  • Естетична свідомість як специфічна форма свідомості

  • Естетичні почуття: генеза, закономірності виявлення

  • Естетичний смак: типи смаків, закономірності виявлення

  • Естетичний ідеал: сутність, своєрідність форм виявлення

  • Естетична теорія: закономірності становлення

  • Тема 11. ЕСТЕТИЧНЕ ПІЗНАННЯ. КАТЕГОРІЇ ЕСТЕТИЧНОГО ВІДНОШЕННЯ

  • Категорія "прекрасне": генеза, сутність, діалектика реальності та ідеалу

  • Категорія "піднесене": сутність, закономірності становлення

  • Категорія "трагічне": історія становлення. Діалектика трагічного і героїчного

  • Категорія "комічне": сутність, змістовність форм. Естетична міра комічного

  • Список літератури

  • Тема 12. МИСТЕЦТВО ЯК ВИД ЕСТЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФОРМА СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

  • Мистецтво у системі естетичної діяльності

  • Закономірності мистецтва як духовної діяльності

  • Генеза мистецтва

  • Мистецтво — форма суспільної свідомості

  • Мистецтво — специфічний вид духовного досвіду

  • Тема 13. ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНА МОВА МИСТЕЦТВА

  • Предмет і матеріал мистецтва

  • Природа та сутність художнього образу

  • Символічний характер художньої образності

  • Типізована та індивідуалізована образність мистецтва

  • Діалектика форми і змісту в мистецтві

  • Тема 14. ВИДОВЕ БАГАТСТВО МИСТЕЦТВА

  • Принципи класифікації мистецтва

  • Образотворчі мистецтва

  • Виражальні мистецтва

  • Синтетичні мистецтва

  • Естетичне призначення мистецтва

  • Тема 15. МИТЕЦЬ — СУБ'ЄКТ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ

  • Природа художньо-формуючої здатності: талант і геніальність

  • Особистість митця

  • Митець і художня школа

  • Митець і суспільство

  • Тема 16. ЗАКОНОМІРНОСТІ ІСТОРИЧНОГО ЖИТТЯ МИСТЕЦТВА

  • Художні стилі — найзагальніше поняття системи "мистецтво"

  • Художні напрями та течії: закономірності становлення та вияву

  • Методи у мистецтві. Реалізм як художній метод

  • Поняття прогресу мистецтва

  • Тема 17. СУСПІЛЬСТВО, МИСТЕЦТВО, ДУХОВНИЙ СВІТ ОСОБИ

  • Мистецтво та суспільне життя

  • Мистецтво і моральне виховання

  • Список літератури