Трактат "Три книги про живопис" є новим словом в історії світового мистецтва, оскільки містить наукову теорію взаємодії світла та кольору, світла й тіні, котрі утворюють об'ємність (ілюзію об'ємності) на площині полотна чи стіни; теорію перспективи, що дає ілюзію глибинності зображення на площині, і под. Мистецтво, завдяки теоретичним дослідженням Л.-В. Альберті, виходить за межі середньовічної канонічності зображень, переносячи на площину все багатство форм і відносин реального світу: фігури, пейзажі, міфологічні та релігійні сцени. Він утверджує цінність і вищість мистецтва живопису з-поміж інших мистецтв, оскільки "живопис містить у собі певну божественну силу; він не лише... примушує відсутніх здаватися присутніми, але більше того: він змушує мертвих здаватися живими після плину багатьох віків, тому ми пізнаємо їх, відчуваємо великий подив перед художником і велику насолоду" [15, с. 33].
Нове бачення образу краси пов'язане з ідеалом, на який воно зорієнтоване. Л.-Б. Альберті наголошує, що живопис у властивих йому особливостях постає з природи. Як естетична реальність він містить три складники: "малюнок, композицію й освітлення". Поряд з аналізом особливостей художньої техніки моделювання образів, видатний теоретик зосереджує увагу на естетичних особливостях творення образу в живопису, наголошуючи, що твори мають передусім давати естетичну насолоду, а вона зумовлена "багатством і розмаїттям зображення". "Історія буде хвилювати душу тоді, коли зображені в ній люди всіляко будуть виявляти рухи власної душі" [15, с. 41]. Складниками живописної краси він вважає: силует, композицію і світло, що забезпечують цілісність твору як прекрасного [15, с. 52—53]. Щодо предмета, то метою його художнього зображення є не подібність як така, а турбота про те, щоб надати красу, оскільки в живопису витонченість не лише приємна — вона необхідна. Поряд з поняттями "гармонія", "краса" Альберті, посилаючись на досвід античної естетики, використовує поняття "гідність", "витонченість", "корисність" (як єдність в архітектурі корисного та красивого), "привабливість" і под.
Серед теоретиків живопису раннього Відродження вирізняється доробок П'єтро де ла Франческа, автора трактату "Про живописну перспективу". Вчення про перспективу стало не лише теоретичним керівництвом для художників, а й започаткувало нову науку — нарисну геометрію.
Естетика ренесансного неоплатонізму
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Естетика» автора Мовчан В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Естетичні ідеї раннього гуманізму“ на сторінці 2. Приємного читання.
