Доброту Ф. Бекон розглядав як турботу про благо людей, відповідні діяння: "З усіх чеснот і достоїнств доброта є найбільшою, бо природа її божественна; без неї людина — лише суєтне, шкідливе і жалюгідне створіння, не краще плазуна. Доброта відповідає євангельському милосердю; надмірність у ній неможлива, можливі лише заблуди". За його переконаннями, "схильність творити добро закладена глибоко в природі людській", крім того, існує "вроджена злісність". Людей, яким вона властива, вважав "помилками природи", "найкращим матеріалом для створення великих політиків".
Однак це не завадило йому проголошувати ідеалом державного устрою монархію, переоцінювати роль природничих наук у житті суспільства, закликати до "боротьби з природою", "штурму неприступних укріплень природи". Щоправда, Бекону належать і такі слова: "...людина — слуга і тулмач природи... і природа перемагається тільки підкоренням їй".
Етика Мішеля-Ейкема де Монтеня
4.7. Етика Нового часу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Етика» автора М.Г.Тофтул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4.6. Етика епохи Відродження“ на сторінці 2. Приємного читання.