Розділ «Етика скептицизму»

Етика

Як філософський напрям скептицизм піддавав сумніву можливість достовірного пізнання світу й існування надійного критерію істини. Він часто поставав як критично-недовірливе ставлення до всього.

Скептицизм (грец. skeptikos — недовірливий) — античне філософське вчення, яке заперечувало можливість достовірного знання і раціональне обгрунтування норм поведінки.

Скептики, як і епікурейці та стоїки, вбачали джерело моралі в самосвідомості індивіда. Та якщо епікурейці розглядали незворушність як наслідок утечі від світу, а стоїки — як результат беззаперечної покірності долі, то скептики джерелом незворушності вважали силу розуму. Однак вони пояснювали її досить специфічно, навіть парадоксально. За їх словами, тим, хто шукає якусь річ, доводиться або знайти її, або прийти до заперечення можливості її знаходження і визнання того, що вона недоступна для сприймання, або вперто продовжувати пошуки. Це стосується і речей, які шукають у філософії. Наприклад, догматики стверджують, що вони знайшли істину (послідовники Арістотеля, Епікура, стоїки); академіки (представники заснованої Платоном філософської школи) переконані в недоступності для сприймання того, що шукають у філософії; скептики — уперто продовжують пошуки, не визнаючи те, що їм здається істиною чи помилкою. Отже, сила розуму, згідно зі скептицизмом, полягає не в його результативності, а в його впертих, навіть якщо й безрезультатних, пошуках.

Засновником скептицизму був давньогрецький філософ Піррон (прибл. 360—270 до н. е.), твори якого, на жаль, не збереглися. До наших днів дійшли лише філософські вірші його учня Тімона (прибл. 320—230 до н. е.), який характеризує свого вчителя як втілення морального ідеалу. Відомим представником скептицизму був філософ Секст Емпірик (прибл. 200 — прибл. 250).

Сутність скептицизму значною мірою розкривають сформульовані Пірроном запитання (Яка природа речей? Як ми повинні до них ставитися? Яку отримуємо користь від такого ставлення?) і лаконічні відповіді на них (Непізнавана. -Стримано. Незворушність). Отже, в етиці скептики, як і Епікур, проповідували незворушність, не-затьмареність душі та ще утримання від суджень.

Згідно з гносеологією (теорією пізнання) скептицизму кожній тезі можна протиставити антитезу, яка нічим не поступається тезі. На цій основі скептики рекомендують утримуватися від категоричних суджень: "Утримання від суджень є такий стан розуму, за якого ми нічого не заперечуємо і нічого не стверджуємо..." Сумнів і утримання від суджень не одне й те саме. Якщо в стані сумніву розум не знає, що вибирати, то у стані утримання від суджень розум знає, що нічого не слід вибирати. У цьому разі він виявляє не слабкість, а силу. Наслідком сумніву чи відсутності знання є розгубленість, сум'яття, почуття жалю і невдоволення, а наслідком утримання від суджень — спокій, незворушність, цілковита внутрішня вдоволеність.

Традиційну для античної філософії думку про залежність щастя людини від успіхів пізнання скептики вважають неприйнятною. Це твердження вони аргументували тим, що філософи не дуже близькі до істини. А якби навіть вдалося знайти її, то це, вважали скептики, не тільки не наблизило б людей до щастя, а навіть віддалило б. Істина є чимось усезагальним, що виходить за межі індивіда і загрожує його підкорити. А той, хто не має судження про те, що добре чи погане, і не уникає його, і не гониться за ним, залишається незворушним.

Наступний розділ:

Загальні особливості етики Давнього Риму


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Етика» автора М.Г.Тофтул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етика скептицизму“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • 1.Етика як галузь філософського знання

  • Взаємозв'язки етики з іншими науками

  • Методологічні принципи етики

  • Джерела і способи добування етикою емпіричного матеріалу

  • Мова етики і її співвідношення з мовою моралі

  • Значення етики

  • Дискусії щодо існування етики як науки

  • 1.2. Основні категорії етики

  • Справедливість

  • Совість (сумління)

  • Гідність і честь

  • Ідеал (моральний)

  • Смисл (сенс) життя

  • Щастя

  • 2. Мораль як форма суспільної і особистісної свідомості

  • Походження моралі

  • Функції моралі

  • Моральна та інші форми суспільної свідомості

  • 2.2. Основні етапи історичного розвитку моралі

  • Мораль феодального суспільства

  • Мораль епохи Відродження

  • Мораль буржуазного суспільства

  • Комуністична мораль

  • 2.3. Проблема прогресу моралі

  • Основні віхи прогресу моралі

  • Моральні виклики сучасного світу

  • Особливості моралі майбутнього

  • 3. Усезагальність моралі. Особливості моральних відносин у різних сферах людського буття

  • Педагогічна мораль і етика

  • Юридична мораль і етика

  • Етика працівників органів внутрішніх справ

  • Етика кримінально-процесуального доказування і судових дебатів сторін

  • Етика бізнесу

  • Предмет етики бізнесу та її значення

  • Моральні виміри діяльності менеджера

  • Моральні аспекти у ставленні фірми до найманого працівника

  • 4. Історія етики

  • 4.3. Етичні вчення Давнього Китаю

  • Етика моїзму

  • Етика легізму (законників)

  • Етика матеріалізму

  • 4.4. Етичні вчення античного суспільства

  • Етика скептицизму
  • Загальні особливості етики Давнього Риму

  • 4.5. Етика середньовіччя

  • 4.6. Етика епохи Відродження

  • 4.7. Етика Нового часу

  • 4.8. Етика мислителів німецької класичної філософії

  • 4.9. Етика Новітнього часу

  • Етика екзистенціалізму

  • Етика прагматизму

  • Етика неопозитивізму

  • Етика психоаналізу

  • 5. З історії етики в Україні

  • 5.2. Етика як наука і навчальна дисципліна в Україні

  • Термінологічний словник

  • Література