Розділ «Педагогічна мораль і етика»

4) цінування думки учнівського колективу. Педагог має цінувати думку учнівського колективу, брати її до уваги. Для цього слід цікавитися нею, знати, як учнівський колектив ставиться до нього, його занять, навчальної дисципліни, правильності оцінювання ним знань тощо. Його думка завжди узгоджується з думкою педагога, однак він не може нехтувати нею навіть за умови її помилковості. Педагог повинен бути реалістом, не закривати очі на реалії, суперечності, які можуть перерости у конфлікт. Функція моралі, зокрема й педагогічної, полягає в допущенні конфліктів, гармонізуванні стосунків. Щоб навчально-виховний процес був ефективний, необхідно постійно контактувати з учнівським колективом. Суперечності ускладнюють стосунки, роблять їх неможливими чи неефективними.

Відносини "педагог — педагог"

Стосунки між педагогами регулюються загальнолюдськими моральними нормами, правилами і спеціальними нормативами. Парадоксально, але між людьми, обов'язком яких є виховання дітей і молодих людей, часто виникають непорозуміння, суперечності, конфлікти. Атмосфера доброзичливості в педагогічному колективі сприяє ефективному розв'язанню навчально-виховних проблем; недоброзичливості — спричинює напруженість, суперечності, конфлікти, які відволікають увагу з навчально-виховного процесу на врегулювання стосунків з колегами. Причиною суперечностей у педагогічному колективі є наявність у його складі людей різних за фахом, віком, статтю, світоглядом, темпераментом, характерами, смаками й уподобаннями. Також непорозуміння зумовлені браком об'єктивних критеріїв оцінювання якості праці педагога, наслідком чого е індивідуалізм, що загрожує колективу як суб'єкту педагогічної діяльності. Нерідко зарозумілість вивищується над професіоналізмом педагогів. Оскільки не всі суперечності можна відрегулювати адміністративними засобами, доводиться звертатися до моральних норм регулювання стосунків між педагогами. ~

Конструктивна, здорова атмосфера в педагогічному колективі забезпечується шляхом його функціонування на таких засадах:

1) злагодженість і згуртованість педагогічного колективу. Спільні узгоджені дії педагогів є запорукою ефективного досягнення колективом професійних цілей. Однак колектив утворюють люди, різні за фахом, віком, світоглядними позиціями, рівнем освіти, загальної культури тощо. Часто деякі педагоги ставлять надмірно високі претензії, виявляють підвищений гонор, фанатичну налаштованість, що не сприяє реалізації принципу злагодженості і згуртованості педагогічного колективу;

2) атмосфера терпимості в житті педагогічного колективу. Педагоги можуть мати різні політичні погляди, належати до різних релігійних вірувань тощо. Це зобов'язує терпляче ставитись до різних темпераментів і характерів, їх недоліків, необхідності приймати їх такими, якими вони є, цінувати їх індивідуальність, неповторність, унікальність;

3) атмосфера доброзичливості, чуйності, тактовності. Цей принцип сприяє гармонізації стосунків у колективі, що виявляється в ефективності його діяльності, створенні атмосфери, в якій педагог має змогу максимально проявити себе як професіонал і як особистість.

Відносини "педагог — батьки учня"

Відносини "педагог — керівник навчального закладу"

Дії керівників навчальних закладів визначаються службовими обов'язками, характером управлінської праці. їх завдання полягають у тому, щоб дбати про організацію навчально-виховного процесу, підвищувати кваліфікацію педагогів, обмінюватись досвідом і контролювати роботу колективу. Специфіка моральних відносин у системі "педагог — керівник навчального закладу" зумовлена суперечностями і конфліктами, що виникають між сторонами. Нерідко ці суперечності і конфлікти є випадковими, мають суб'єктивний характер, а їх розв'язання залежить від моральних позицій сторін.

Основою суперечностей у системі "педагог — керівник навчального закладу (підрозділу)" є насамперед нерівність сторін. Керівник дає розпорядження, оцінює роботу педагога, заохочує чи карає, а педагог зобов'язаний виконувати його накази, враховувати його оцінки праці. Від цього часто залежать становище і авторитет педагога у школі та за її межами. Суперечності між ними можливі унаслідок неоднакового бачення ситуацій і свого місця в ній, різного рівня професійної й особистої культури, неспівмірності ціннісних орієнтацій тощо.

Ефективний керівник повинен:

— знати свою справу, володіти управлінськими, адміністративними навичками;

— бути комунікабельним, уміти працювати з людьми, впливати на них та керувати ними;

— генерувати ідеї, приймати рішення, брати на себе відповідальність;

— делегувати повноваження і розподіляти ролі у колективі;

— коригувати стиль і практику керівництва. Керівник навчального закладу несе більшу відповідальність за ефективність навчально-виховного процесу, ніж працівники колективу, що відповідно зумовлює вимоги до нього.

Відносини в системі "керівник — педагог" мають вибудовуватися відповідно до принципів демократизму керівництва, гуманізму і толерантності; а також на засадах доброзичливості, привітності, ввічливості, коректності; вимогливості, об'єктивності, справедливості; критичності та самокритичності. Керівник має використовувати свої права і становище для ефективного виконання педагогічним колективом обов'язків, бути вимогливим до себе і кожного педагога, враховуючи його позитивні якості, недоліки, постійно розвивати свої професійні і моральні якості, встановлювати з педагогами відносини, які б максимально сприяли поліпшенню взаєморозуміння з ними. Він повинен зважати на думку педагогів, бути уважним до кожного, відповідально ставитися до результатів їх праці; постійно радитися з педагогами і колективом при розв'язанні актуальних проблем діяльності колективу.

У системі відносин "педагог — керівник" етика рекомендує педагогу бути дисциплінованим та ініціативним, підкорятися вмотивованим вимогам керівника, дотримуватися субординації, бути ввічливим; розуміти відповідальність керівника за колектив; виявляти сміливість і твердість при захисті власної думки; непримиренно ставитися до проявів догідництва, підлесливості, підлабузництва, сліпої покірності і байдужості до неправильних дій керівника.

Специфіка педагогічної етики у ВНЗ