Розділ «3.5. Педагогічна справедливість»

Педагогічна етика

Для етичного утилітаризму під час оцінювання справедливості дії важливі не стільки мотивація та совість, скільки результат, тобто применшується роль моралі.

Англійський філософ, етик Джордж Мур (1873- 1958) критикував етичний утилітаризм з позицій інтуїтивізму. Заперечує теорію утилітаризму в праці "Теорія справедливості" (1971) професор філософії та права Гарвардського університету Джон Ролз (1921-2002). Він уточнив, у чому полягає зв'язок між справедливістю і рівністю та розглянув справедливість як принцип соціальної організації. Рівність залучив до визначення справедливості, проте вніс до нього поняття нерівності. Справедливість є мірою рівності та нерівності між людьми. Люди повинні бути рівноправними, як зафіксовано в законі, і мати однакові права при розподілі соціальних цінностей. Проте справедливою буде і нерівність, за якої існує нерівний розподіл, що дає перевагу кожному.

Визначення справедливості за Дж. Ролзом ґрунтується на двох твердженнях:

1. Кожна людина повинна володіти рівним правом відповідно до найширшої системи рівних основних свобод, сумісною з подібними свободами для інших.

2. Соціальну та економічну нерівності слід організувати в такий спосіб, щоб від них можна було очікувати переваги для всіх і щоб доступ до відповідного соціального статусу і посад був відкритий усім.

Отже, існує справедлива рівність у розподілі прав і обов'язків, а також їх доступність та справедливість для всіх людей; водночас справедливою є конструктивна нерівність, яка полягає в розподілі благ.

Прагматизм (грец. pragma - справа, дія) - філософсько-етичний напрям, згідно з яким істинним є не те, що відповідає об'єктивній дійсності, а те, що дає практичні корисні результати. Його представниками були Чарльз Пірс, Вільям Джеме, Джон Дьюї, Джордж-Герберт Мід, Уїлард Куайн, Нельсон Гудмен та ін. Провідне положення цього напряму - ситуативність. Моральна ситуація, на думку прибічників прагматизму, унікальна і неповторна. Отже, вибір особистістю справедливої чи несправедливої поведінки залежить від ситуації. Основним вважали успішне пристосування до ситуації, вибір засобів не має важливого значення, оскільки жодних загальних моральних норм не існує. Нормативність гальмує творчість особистості. Отже, справедливість позбавлена об'єктивного змісту, все залежить від суб'єктивних прагнень індивіда. Кредо етичного прагматизму - "Справедливе все те, що приносить успіх". Незважаючи на аморальність цього гасла, інші ідеї напряму поширені. їх доповнила "ситуативна етика" американського мислителя і поета Дж. Флетчера (1886- 1950), який наголошував, що все залежить від бажань, інтересів особистості та чинників ситуації.

Крім цих теорій справедливості, існують теорії екзистенціалізму, емотивізму, гедонізму, егалітаризму тощо, які ґрунтуються на раціональній основі. У навчально-виховному процесі педагог повинен творчо використовувати ідеї справедливості, зафіксовані в етичних теоріях, що відображають соціально-етичну практику.

Педагогічна справедливість - неупереджене, об'єктивне ставлення педагога до учнів, яке грунтується на любові та повазі до вихованців, абстраговане від особистісних симпатій та антипатій.

Провідною ідеєю різноманітних етичних теорій є ідея залежності: свобода - рівність - справедливість. Чим менше свободи в суспільстві, тим краще вчитель повинен впроваджувати цю ідею. Російський педагог Василь Водовозов (1825-1886) зазначав: якщо в суспільстві панують грубість і дикість, викладач, який прагне впливати на учнів так, щоб вони його поважали, не вдаватиметься до заходів, які тримали б дітей у страху. Учитель покликаний не пригнічувати свободу учня, а навпаки, розкривати її, що можливо за умов співробітництва та участі в житті школярів.

Й. Песталоцці дбав про безпритульних дітей, які унаслідок соціального розмежування опинилися в жебрацькому становищі і були позбавлені елементарних прав на існування. Він не лише створив для них виховні заклади, а й постійно шукав спонсорів для їх утримання. Багато знедолених дітей мали підірване фізичне здоров'я та надломлену психіку. Усвідомлюючи свою неповноцінність, вони виступали проти соціальної несправедливості, що виявлялось у формі озлобленості, недовіри до вихователів. Однак Й. Песталоцці був переконаний, що ці діти не приречені, не втрачені для себе і суспільства, навіть найвідсталіших розумово і занедбаних морально можна повернути до нормального суспільного життя.

Він стверджував, що виховання справедливості, як і моральне виховання взагалі, продуктивне лише тоді, коли його здійснюють не на функціональних засадах учителя, а на засадах участі в житті дітей, коли педагог співпрацює з ними.

Справедливість має бути найхарактернішою властивістю вчителя. Учні різняться між собою за характером, темпераментом, здібностями, фізичними і духовними можливостями розвитку. Педагог несвідомо виявляє неоднакове ставлення до них, однак повинен дотримуватися поглядів, що кожен учень, незважаючи на індивідуальні властивості, має рівні права на увагу і поважне ставлення вчителя. Відсутність об'єктивності в ставленні до учнів знівелює моральний авторитет педагога і перешкоджатиме успішному здійсненню навчально-виховного процесу. Учителя визнають несправедливою людиною. Натомість справжній наставник не повинен виокремлювати з учнівського кола улюбленців.

Г.-В.-Ф. Гегель у праці "Народна релігія і християнство" характеризував Сократа як учителя, котрий був лише справедливим і розумним наставником. Він навчав, освічував людей у тому, що мало збуджувати їх інтерес та бажання пізнавати. Учні були його друзями, учитель не намагався змінити їх. Сократ не мав моделі виховання характерів, а також правил, які б зрівняли вихованців. Кожен його учень був сам по собі майстром; багато хто заснував власну школу, став полководцем чи державним діячем, реалізувався в певній галузі. Сократ ніколи не принижував учнів своїми знаннями, поводився як рівний серед рівних, друг серед друзів.

Справедливе ставлення Сократа до учнів сприяло їх становленню як особистостей. Проте в реальному житті вчитель часто суперечить собі: вимагаючи сумлінності у виконанні обов'язків від учнів, сам слова не дотримується.

Основою справедливості Сократ уважав пізнання та розвиток природних здібностей індивіда. Оцінювання вчителем учня буде справедливим, якщо ґрунтуватиметься на ідеї природовідповідності. А. Дістервег наголошував, що "справжній вихователь досягає природо-відповідної гармонійної освіченості свого вихованця, а саме: розвитку його внутрішніх сил шляхом збудження, а не накопичення навчального матеріалу; органічної, а не механічної, всебічної, а не однобічної освіти". Несправедливою він уважав вимогу, за якою учні повинні виявляти однакові успіхи в одному і тому самому предметі і вивчати його в однаковому обсязі. Дитина зі слабкою пам'яттю не може засвоїти стільки, скільки дитина з хорошою. Кожен із вихованців різниться обдарованістю, задатками, успіхами в навчальних дисциплінах. Вимагати від усіх однакового рівня виконання завдань не слід.

Відповідно до принципу справедливості педагог повинен чуйно та уважно ставитися до учнів, які важко засвоюють матеріал. Якщо слабкий учень докладає зусиль і виявляє відповідні до своїх здібностей успіхи, вчитель має його підтримати. Дорікати, не звертати увагу на цих учнів, займатися лише з обдарованими несправедливо. Такий педагог не заслуговує на статус вихователя дітей, оскільки не вдосконалює та не здійснює їх посильний розвиток.

Польський педагог Януш Корчак (1878-1942) доводив, що для справжнього вчителя центром має бути не власна особистість, а особистість учня. У праці "Здібності" він охарактеризував задатки кожної людини і відмінність між ними, ситуації, у яких проявляються індивідуальні здібності вихованців, вплив характеру на комфортне перебування в школі тощо.


Заохочення - покарання - справедливість


У сучасній педагогічній літературі багато уваги приділено питанням заохочення і покарання учнів, пов'язаних із проблемою справедливості. їх досліджували у своїх працях К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Г. Ващенко та ін.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна етика» автора Г.П.Васянович на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.5. Педагогічна справедливість“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи