Розділ «5. Моральні проблеми педагогічної діяльності»

Моральна мотивація в навчальній діяльності вчителя може бути не лише стабільною, зростати, а й мати тенденцію до зниження і навіть її втрати. Якщо організація навчального процесу, моральний клімат у колективі не відповідають цілям і потребам викладача, мотивація починає знижуватися. Комфортна ситуація в колективі, налагодженість навчально-виховного процесу сприяють зростанню мотивації діяльності.

Ступінь мотивації і результат діяльності педагога значною мірою залежать від стимулювання його праці (матеріальне, психологічне, педагогічне, соціальне, моральне). Матеріальне стимулювання не обмежується тільки підвищенням заробітної плати, також практикують присвоєння звань учителям, категорій викладачам, майстрам виробничого навчання, преміювання, пільгове кредитування на спорудження житла тощо. Позитивних змін можна досягти за умов об'єктивного підходу до оцінювання праці педагога, оскільки суб'єктивний здатний знизити рівень мотивації діяльності суб'єкта. Наприклад, здійснюючи атестацію, кваліфікаційна комісія повинна неупереджено перевірити теоретичну підготовку вчителя і справедливо оцінити його професійні вміння на практиці. З цією метою вона зобов'язана відвідати заняття, провести спеціальні контрольні роботи, тестування та анкетування батьків, колег, адміністрації школи, в якій проводять атестацію. Використовувати слід лише сучасні психолого-педагогічні діагностики, що дають змогу об'єктивно визначити реальний кваліфікаційний рівень педагога і його творчий потенціал. Недотримання цих вимог, формалізм у здійсненні тестування призводять до конфліктних ситуацій і негативних наслідків, що позначається на психологічному стані педагога.

Психологічний аспект процесу стимулювання спричиняв зміни в мотивації людини. Учитель, який працює за покликанням, завжди відчуває потребу в позитивних результатах своєї праці, що зумовлює спрямування його мислення, почуттів, волі, усвідомлення мети, мотивів тощо. За сучасних матеріальних умов педагог залежить від задоволення потреб найнижчого рівня - фізіологічних і потреб у гарантуванні безпеки. Рівень вищих потреб (соціального визнання, поваги, самовияву, реалізації потенційних можливостей) недоступний для нього. Це призводить до внутрішнього дискомфорту, переживань, страху перед майбутнім.

У складних ситуаціях учитель може мігрувати, оминати конфліктні ситуації, звільнитись із роботи.

За даними соціологічного опитування 1994 р., кожен четвертий із 1200 опитуваних українців хотів би виїхати з країни. Серед молоді до 19 років частка таких становила 50 %. Найбільша кількість бажаючих залишити Батьківщину проживає у західному регіоні (41%) і Києві (39%), а найменша - на північному заході кра* їни (15% ) і в Криму (16%). Найчастіше мігрують за кордон молоді обдаровані люди з вищою освітою. У 1996 р. а України виїхало понад 100 докторів наук, упродовж 1996-2000 рр. - 851 спеціаліст із науковим ступенем. Серед емігрантів 2000 р. майже 2/3 становили спеціалісти до 50 років; 29,8% - до 40 років; 34,4% - 41- 50 років. Отже, мігрують люди найпродуктивнішого віку, які виявляють творчу активність, тобто еліта. Ця тенденція постійно посилюється, а престиж наукової праці нівелюється.

Мотивація викладача в сучасних умовах потребує пошуку позитивних психокорекційних впливів на нього (механізмів його психологічного захисту, отримання душевної рівноваги, цілісності). Основна функція "психологічного захисту" (3. Фройд) полягає в зниженні емоційної напруги внаслідок тривоги щодо здійснення соціально значущих цілей, які конфліктували з потягами. В. Козаков зазначив, що нині вивчено приблизно десять видів психологічного захисту, які умовно можна поділити на дві групи:

1) інформаційна (захист від зовнішньої інформації);

2) стабілізаційна (захист від внутрішньої інформації).

До інформаційної групи належать такі захисти: заперечення, придушення, раціоналізація та витіснення. Стабілізаційна група, у свою чергу, містить такі захисні механізми, як проекція, ідентифікація, заміщення, сновидіння, сублімація та катарсис. Психологічно захистити особистість і стимулювати її до активної діяльності - значить зосередити увагу на її внутрішньому світі, виявити зацікавленість станом її почуттів, прагнень і мрій. * К.-Р. Роджерс назвав це "допоміжним контактом", що сприяє конкретній позитивній дії суб'єкта.

Психологічний аспект стимулювання професійної діяльності вчителя тісно взаємопов'язаний із педагогічним, оскільки мета використання стимулів полягає в спричиненні позитивних змін у поведінці та діяльності учня, що є педагогічною взаємодією. Нині освітні заклади стають центрами культури, співробітництва, спілкування, тому така взаємодія доцільна і перспективна лише на засадах гуманізації соціальних відносин. Результати ґрунтовного дослідження В. Пікельної та О. Удод свідчать, що легше оволодіти змістом і методами навчання, ніж засвоїти та впровадити новий, демократичний стиль спілкування. Педагогічне стимулювання має спрямовуватись на такі чинники:

- якість і зміст процесу діяльності, основоположним елементом якої є творчість;

- подолання стереотипів у застосуванні традиційних форм, методів, засобів і впровадженні інноваційних технологій навчання;

- неперервність процесу професійного становлення і розвитку компетентності викладача;

- формування індивідуального стилю педагогічної діяльності;

- прогнозування позитивних результатів діяльності та їх критичне осмислення;

- впровадження сучасних форм контролю знань;

- оволодіння позитивним навчально-виховним досвідом та ін.

Соціальне стимулювання має створити оптимальні умови для продуктивної праці педагога за нового соціально-економічного становища. Динамічні зміни зовнішнього середовища (політика, право, демократія, економіка, наука, ринок тощо) зумовлюють невідповідність системи освіти сучасним суспільним запитам. Соціальні умови, у яких працює вчитель, не завжди сприяють його творчій і самовідданій праці. Водночас влада постійно намагається їх покращити. Так, на створення належних умов для повноцінного відтворення інтелектуального і науково-технічного потенціалу молоді, сприяння професійному самовизначенню та ефективності адаптації молоді до ринкової економіки спрямовані Укази Президента України "Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики", "Про соціально-економічну підтримку становлення та розвитку студентської сім'ї", "Про Програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки", національні і державні програми та ін.

Вжито заходів щодо мотивації та соціального захисту учасників навчально-виховного процесу. З метою соціальної підтримки талановитої та обдарованої молоді (студентів вищих начальних закладів) запроваджено 700 стипендій Президента України. 500 стипендій Верховної Ради України та 100 стипендій Кабінету Міністрів України. Введено кредитування навчання молоді у ВНЗ.

У Державній програмі "Вчитель" з урахуванням соціально-економічних можливостей держави передбачено поліпшення кадрової ситуації у вищих навчальних закладах, які готують фахівців за педагогічними спеціальностями та здійснюють їхню післядипломну освіту; приведення чисельності науково-педагогічних працівників у відповідність до специфіки організації навчального процесу шляхом оптимізації нормативів кількості студентів на одного науково-педагогічного працівника у вищих педагогічних навчальних закладах ПІ-IV рівнів акредитації та нормативів чисельності слухачів закладів післядипломної педагогічної освіти з урахуванням особливостей системи.