В умовах ринку характерним є нерівномірний розвиток господарюючих суб'єктів. Коливання їхніх обсягів виробництва та збуту може призвести до значного спаду виробництва, яке характеризується як кризова ситуація. Ця ситуація за відсутності відповідних профілактичних заходів може призвести до значного розбалансування економіки підприємства й неспроможності забезпечити необхідне фінансування його виробничого процесу, що кваліфікується як банкрутство підприємства. Під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності – задовольнити в установлений для цього термін застосовувані до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом. Подолати цей етап можна шляхом розробки спеціальних заходів або ж зупинення діяльності даного підприємства і його ліквідації.
Банкрутство – це неможливість для діючих юридичних осіб виконувати після установленого часу взяті на себе зобов'язання перед кредиторами, особливо грошові. Ситуація може ускладнюватися і тому, що неплатоспроможність прогресує на тлі загальної нестабільності.
Суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання установлена арбітражним судом. Боржник – це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої зобов'язання перед кредиторами, в тому числі зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання установленого терміну їхньої сплати.
Зі складу суб'єктів банкрутства вилучаються: казенні підприємства; підприємства, що є об'єктами права комунальної власності, якщо на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняте рішення про це: підприємства, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, до виключення їх в установленому порядку з переліку таких об'єктів.
Основні причини банкрутства можна поділити на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні – недосконалість законодавчої системи; високий рівень інфляції; кризові явища в інвестиційній політиці; необґрунтованість економічної політики уряду; політична нестабільність суспільства; неефективне використання іноземних інвестицій.
Внутрішні – недосконалість системи стратегічного планування; недотепне використання форм, методів управління; недосконалість системи ціноутворення; недостатній рівень організації виробництва; низький технічний рівень виробництва; прорахунки в організації праці; збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості та їх несвоєчасне погашення; виробництво неконкурентоспроможної продукції.
До підприємства, яке визнане банкрутом, застосовується:
• реорганізація виробничо-фінансової діяльності;
• ліквідація з розпродажем майна;
• мирова угода між кредиторами та власниками підприємств.
Конкретні шляхи виходу підприємства з кризової фінансової ситуації залежать від причин його неспроможності. Оскільки більшість підприємств збанкрутілі з різних причин (неефективної державної політики та ін.), то одним зі шляхів фінансового оздоровлення підприємств повинна бути державна підтримка неспроможних суб'єктів господарювання. Але через наявність дефіциту державного бюджету розраховувати на цю допомогу можуть не всі підприємства.
Черговість задоволення претензій збанкрутілого об'єкта:
• покриваються витрати, пов'язані з веденням справ у суді;
• витрати, понесені ліквідаційною комісією з причини отримання і заощадження майнових активів;
• зобов'язання перед працівниками підприємства (крім акцій і внесків в "Статутний капітал");
• розрахунки з державними, місцевими бюджетами, страховими фондами;
• кредиторам, в яких не було застав;
• вимоги членів трудового колективу (акції);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна діагностика» автора Яцкевич І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Показники аналітичної оцінки ймовірності банкрутства підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
