• 5.1. Особливості формування стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі.
• 5.2. Визначення конкурентних позицій основних підприємств у сфері зв'язку та інформатизації (карта стратегічних груп).
• 5.3. Галузеві ключові фактори успіху.
• 5.4. Оцінка привабливості та перспектив розвитку галузі.
• 5.5. Методи діагностики галузі.
Питання та завдання для самоконтролю
Особливості формування стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі
У багатьох галузях має місце таке явище, як гіперконкуренція, що є одним з можливих наслідків нової конкурентної парадигми. Проблема полягає в нездатності відрізнити операційну ефективність від стратегії. Гонитва за продуктивністю, якістю та швидкістю викликала появу численної кількості управлінських прийомів і технік: управлінця тотальної якості, бенчмаркінг, конкуренція у часі, аутсорсинг, командний принцип, реінжиніринг, динамічне управління тощо. І хоча в остаточному підсумку досягалася надзвичайно висока оперативність, більшість підприємств не змогли перевести ці успіхи у площину тривалої прибутковості. Поступово, майже невідчутно, управлінські прийоми витіснили стратегію, що призвело до віддалення від справжніх конкурентних позицій.
Отже, операційна ефективність і стратегія дві найважливіші складові компоненти для досягнення найкращих результатів. Але вони працюють по- різному. Підприємство може позбутися конкурентів лише за умови утримання певної переваги впродовж тривалого періоду. Воно має або запропонувати кращу продукцію (послугу), або зменшити свої витрати, або якось комбінувати ці два підходи. Пропонуючи крашу продукцію (послугу), підприємство отримує можливість встановлювати вищі ціни; натомість вища ефективність дозволяє знизити середні витрати на одиницю продукції.
Операційна ефективність є результативністю здійснення виробничої діяльності ефективніше за конкурента. Вона заснована на продуктивності, однак не обмежується нею. Про операційну ефективність можна говорити, коли підприємство ефективніше використовує свої ресурси, зменшує відсоток браку або частіше дивує споживачів новими видами продукції.
Стратегічне позиціонування є способом здійснення виробничої діяльності, відмінної від тієї, яку використовують конкуренти, або здійснення подібної виробничої діяльності у принципово інший спосіб. Відмінності в операційній ефективності підприємств досить різноманітні: деякі підприємства використовують ресурси ефективніше за конкурентів, оскільки не виконують зайвих операцій; деякі – вдаються до прогресивніших технологій, краще мотивують працівників чи оптимізують окремі ланки виробничого процесу. Такі відмінності в операційній діяльності є основою для формування вищої рентабельності серед підприємств-конкурентів, тому що вони безпосередньо впливають на рівень витрат.
Конкурентні стратеги підприємства мають бути різними і залежати від конкурентного стану підприємства у визначений період часу. Вони мають передбачати свідоме обрання різних видів виробничої діяльності, щоб створювати принципово іншу вартість.
Стратегічна позиція виникає на основі взаємодії трьох відмінних компонент, які не взаємовиключають, а часто доповнюють одна одну.
По-перше, позиція формується завдяки виробництву широкої номенклатури продукції (послуг), на так званому асортиментному позиціонуванні, яке грунтується на пропозиції продукції (послуг), а не на конкретному сегменті ринку. Асортиментне позиціонування є економічно доцільним, якщо підприємство має можливість виробляти (надавати) будь-яку специфічну продукцію (послугу), здійснюючи відмінну від конкурентів комерційну діяльність.
Другим можливим фундаментом для стратегічного позиціонування є задоволення всіх або майже всіх потреб окремого ринкового сегмента на основі так званого сегментного позиціонування, яке ставить за мету цілковите завоювання окремого сегмента ринку. Воно має місце, коли є групи споживачів з різними потребами і кожна така група вимагає окремого набору продукції (послуг). Деякі групи споживачів є чутливими до цін, деякі – потребують відмінних рис продукції (послуг), деякі – відчувають потребу у детальнішій інформації, сервісній підтримці, наданні супутніх послуг тощо. Сегментне позиціонування є доречним і тоді, коли клієнт має різні потреби залежно від ситуації. Для переважної більшості менеджерів є природним уявлення своєю підприємницькою діяльністю очима споживачів (клієнтів). Різні потреби не перетворюються на свідому позицію, якщо вони не підкріплені різними способами здійснення бізнесу, потрібними для задоволення потреб. Якби це було не так, кожен конкурент міг би задовольняти потреби, і від такого позиціонування не було б жодної користі.
Третім можливим фундаментом для позиціонування є прагнення задовольнити потреби клієнтів, які відрізняються доступністю. Хоча потреби такого кола клієнтів є подібними до інших клієнтів, їх специфіка вимагає застосування різних способів здійснення бізнес-діяльності. Такий підхід є позиціонуванням за принципом доступності. Доступність може бути наслідком географічного місцезнаходження клієнтів чи розміру клієнтської групи, які лежать в основі діяльності, потрібної для найефективнішого задоволення потреб клієнтів. Сегментування за принципом доступності є менш поширеним та менш зрозумілим, ніж перші дві концепції. Провінційне та урбанізоване населення є одним з прикладів різної доступності клієнтського кола. Обслуговування одиничних та крупних корпоративних клієнтів, обслуговування клієнтів в густонаселених та малонаселених районах також є прикладами, в яких оптимальні способи ведення маркетингу, виконання замовлень, організації матеріального забезпечення та сервісної підтримки будуть відрізнятися.
Позиціонування – це не тільки формування ринкової ніші. Позиція, в основі якої лежить будь-яка з описаних трьох концепцій, може бути або широкою, або вузькою. Позиціонування – це створення і підтримка "зрозумілого" споживачу (клієнтові) образу, іміджу, тобто споживач (клієнт) повинен розуміти, що йому пропонують і яку він від цього вигоду отримає.
Цілеспрямоване підприємство робить акцент на специфічних потребах своїх споживачів (клієнтів) і відповідним чином організовує свою діяльність. Таке підприємство процвітає за рахунок клієнтів, яким конкуренти можуть лише запропонувати дорожче обслуговування чи не можуть запропонувати належного рівня обслуговування. Підприємство з широким спектром послуг утримує великий сегмент ринку, здійснюючи свій бізнес в унікальний спосіб: воно ігнорує чи не повністю задовольняє потреби ідіосинкратичних груп покупців. Незалежно від того, яку концепцію було обрано – асортиментне, сегментне чи позиціонування за принципом доступності, – підприємство має здійснювати бізнес-діяльність різними способами, адже це завжди є наслідком відмінностей пропозиції. Натомість позиціонування – не завжди є наслідком відмінностей попиту. Асортиментне позиціонування та позиціонування за принципом доступності не базуються на відмінностях споживачів. Однак на практиці ці типи позиціонування часто супроводжують відмінності у потребах.
Особливу роль для підприємств у СЗІ займає позиціонування послуг (продукції, робіт) зв'язку та інформатизації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна діагностика» автора Яцкевич І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЦІНЮВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ ПІДПРИЄМСТВ-КОНКУРЕНТІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
