Розділ «ГЛОСАРІЙ»

Бюджетний кодекс України – документ, який визначає засади функціонування бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові норми, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетний контроль – контроль з боку уповноважених органів (Міністерство фінансів, Державна казначейська служба тощо) та громадськості за обґрунтованістю показників бюджету та ефективністю і цільовим використанням бюджетних коштів.

Бюджетний кредит – надання суб'єктам господарювання коштів з бюджету на засадах поворотності, строковості та платності.

Бюджетний механізм – сукупність фінансових форм, методів, важелів, інструментів, стимулів і санкцій, за допомогою яких забезпечується здійснення широкої системи розподільчих і перерозподільчих процесів, формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, функціонування бюджетної системи в цілому та реалізація засад бюджетної доктрини й бюджетної політики держави.

Бюджетний період – визначений законодавством період, протягом якого функціонує бюджет. В Україні діє річний бюджетний період при цьому бюджетний рік збігається з календарним роком: він починається 1 січня та закінчується 31 грудня.

Бюджетний профіцит – перевищення доходів бюджету над видатками.

Бюджетний процес – регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Бюджетний регламент – документ, в якому встановлюються порядок, строки складання, розгляду та затвердження бюджету, а також організація його виконання.

Бюджетний розпис – документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, розподіл доходів і видатків між окремими ланками, правові основи функціонування бюджетів, встановлення характеру взаємовідносин між бюджетами, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетний (фіскальний) федералізм – специфічна форма побудови й організації міжбюджетних взаємовідносин. Передбачає закріплення прав на отримання доходів і розпорядження видатками за всіма ланками бюджетної системи. Спрямований на оптимізацію величини та кількості органів місцевого самоврядування, а також розподілу повноважень і відповідно доходів та видатків між окремими бюджетами за ключовими компонентами ефективності: ринковими і демократичними критеріями.

Бюджетний фонд – об'єктивно обумовлена економічна форму руху тієї частини ВВП, яка пройшла певні стадії розподілу і надійшла у розпорядження держави для задоволення загальнодержавних потреб.

Бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження та видатки бюджету.

Бюджетні обмеження – фінансові обмеження на витрачання грошових коштів з бюджету, які виражаються у формі гранично допустимих видатків.

Бюджетні пріоритети – у західній фінансовій практиці результат суспільного вибору. Економічно й соціально мотивовані, політично підтримані на рівні представницьких законодавчих органів влади, визначені на альтернативній основі цілі державної діяльності, забезпечені необхідними для їх реалізації бюджетними асигнуваннями.

Бюджетні резерви – заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бути передбачені під час затвердження бюджету.

Бюджетні трансферти – передання коштів з одного бюджету до іншого у формі бюджетного субсидіювання чи вилучення бюджетного надлишку.

Бюджетні установи – органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетування – сукупність технологічних процедур бюджетної роботи з аналітично-розрахункової підготовки бюджетів на основі врахування широкого кола чинників, які обумовлюють державні потреби й відповідні затрати коштів.

Бюрократ – у позитивному розумінні, за німецьким соціологом М. Вебером, – висококваліфікований професійний фахівець державної служби, який володіє спеціальними знаннями, технологіями управління та правилами приймання рішень, має розвинене почуття гідності, політично нейтральний захисник державних інтересів; – у негативному розумінні – функціонер державного апарату (від чиновника високого рангу до рядового службовця, в основі поведінки якого є мотивації посилення своєї влади та впливу з метою здобування бюрократичної ренти).