Розділ «1. Теоретичні основи аналізу геополітичних сценаріїв розвитку»

За пропозицією професорів А. Калата (екс-президента Індії) та А.-С. Піллаї виокремлено такі історичні стадії економічного розвитку, які відображають його сучасне трактування:

1) суспільство з технологіями добування, яке характеризується переважаючим розвитком засобів і способів вилучення, переміщення та неглибокого перероблення різноманітних продуктів природи (збиральництво, мисливство, рибальство, видобуток мінеральної сировини, природного палива, дорогоцінних каменів тощо);

2) суспільство з аграрно-ремісничими технологіями, основу яких становило землеробство з використанням біологічної енергії людей і тварин, а також ручне виробництво з глибоким переробленням (кераміка, металургія, ткацтво);

3) суспільство з індустріальними технологіями, що утворилося на основі розвитку великого машинного виробництва, яке використовує переважно небіологічну енергію в процесі взаємодії людей з природним і соціальним середовищами;

4) суспільство із сервісними технологіями, яке відображає сучасний етап економічного та науково-технологічного розвитку і характеризується де матеріалізацією виробництва, переважанням послуг у структурі суспільного багатства.

Рівень конкретнонаукової методології.

У ньому поширилися дві концепції: цивілізаційний підхід та світосистемний аналіз.

Цивілізаційна парадигма найповніше представлена в працях А. Тойнбі, О. Шпенглера, К. Ясперса, С. Гантінгтона, Ю. Яковця, Ю. Павленка та ін. Основна ідея цивілізаційного підходу полягає у виокремленні типів і видів цивілізацій, виявленні економічних закономірностей їхнього зародження, розквіту та занепаду.

Актуальною с проблематика взаємодії цивілізацій, встановлення конструктивного діалогу між ними (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Стан і перспективи сучасних цивілізацій

Світосистемний аналіз послідовно обстоюють американський вчений І. Валлерстайн і французький історик Ф. Бродель. Його сутність зводиться до того, що з XV ст. у світовій економіці викристалізувались ядро (центр) і периферія, просторова сфера та співвідношення між якими змінюються з плином часу. Якщо на початковому етапі центрами світової економіки були невеликі міста-держави Венеція, Генуя, то нині цю роль виконує група високо розвинутих країн - учасниць ОЕСР.

. У структурі світової економіки з допомогою світосистемного аналізу виокремлюють ще один рівень- напівпериферію, до якої належить Україна з перспективою приєднання до центру за умов поглиблення ринкових реформ, політичної структуризації суспільства європейського зразка і динамічного економічного зростання або дрейфування до периферії світового господарства за протилежної ситуації.

У праці "Кінець знайомого світу" І. Валлерстайн зазначив, що "соціум першої половини XXI ст. за своєю складністю, нестійкістю і водночас відкритістю набагато перевищить усе бачене нами в столітті XX... Сучасна світосистема, - наголошував він, - як система історична вступила в стадію завершальної кризи і навряд чи буде існувати через п'ятдесят років". Такої оцінки не можна не враховувати під час визначення варіантів і сценаріїв геоекономічного розвитку.

Світосистемний підхід спирається на дві структури, що мають епохальне значення і для геоекономічного розвитку: Вестфальську, започатковану Вестфальським миром 1648 р., та Філадельфійську, пов'язану з прийняттям у США Декларації незалежності в 1776 р.

Геоекономічні виміри Вестфальської системи ґрунтуються на ідеї національної економіки, розвиток якої стимулює держави в процесі здійснення індустріалізації, яка потребує значних затрат праці й капіталу. Найповніше ці Ідеї втілились у концепціях німецької історичної школи політекономії та в політиці О. Бісмарка.

Основними геоекономічними атрибутами Філадельфійської системи, якій, на думку І. Валлерстайна, залишилось функціонувати не більше 50 років, є глобальний ринок, планетарна конкуренція, мережеві економічні системи, високі технології тощо.

Науковці вже обговорюють контури нової, антиутопічної парадигми сучасної світобудови, геоекономічну основу якої становить економічний розвиток як головне джерело підтримання світової рівноваги.

Рівень методик і техніки прикладних досліджень.