Розділ «9.4. Система державного внутрішнього фінансового контролю в Україні»

Інспектування спрямоване не на оцінку результатів, досягнутих в управлінні державними ресурсами, а на виявлення правопорушень і притягнення до відповідальності осіб, винних в їх допущенні.

Розподіляють централізоване інспектування, яке здійснюється органами Державної контрольно-ревізійної служби, та децентралізоване інспектування, яке проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів в межах системи діяльності (управління) кожного з цих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів.

Якщо за результатами внутрішнього аудиту надаються рекомендації, то за результатами інспектування керівництву органу державного сектору, контроль за діяльністю якого здійснювався, встановлюються певні вимоги.

В Україні відсутній орган з гармонізації фінансового управління і контролю та внутрішнього аудиту. Головне контрольно-ревізійне управління відповідає за координацію та методичне забезпечення діяльності контрольно-ревізійних підрозділів центральних органів виконавчої влади, а також здійснює контроль за станом їх роботи.

У Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю наведено загальну систему державного внутрішнього фінансового контролю в розрізі суб'єктів здійснення контролю за рівнем централізації та часом здійснення контролю (табл. 33).

В Україні переважає централізована модель державного фінансового контролю з поступовим удосконаленням у напрямі децентралізації систем контролю, інтегрованих з управлінням програмами та діяльністю.

Таблиця 33

Загальна система державного внутрішнього фінансового контролю за рівнем централізації та часом здійснення

Основні недоліки системи державного внутрішнього фінансового контролю:

1) правова невизначеність понятійної бази та цілісної системи державного внутрішнього фінансового контролю;

2) відсутність наукового та методичного обгрунтування внутрішнього контролю в органах державного сектору;

3) недостатнє розуміння керівниками органів державного сектору персональної відповідальності за діяльність та досягнення мети;

4) відсутність законодавчого забезпечення аудиту інформаційних технологій;

5) відсутні служби децентралізованого внутрішнього аудиту в органах державного сектору;

6) на законодавчому рівні поза державним внутрішнім контролем залишаються такі сфери діяльності держави, як формування і виконання дохідної частини бюджетів всіх рівнів, державних та комунальних підприємств; формування та використання коштів та майна державних цільових фондів;

7) не здійснюється незалежний фінансовий контроль ефективності реалізації економічних та соціальних проектів, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями;

8) недостатній рівень наукового, інформаційно-технічного та кадрового забезпечення сфери фінансового контролю.

Основні напрями реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю:

1) Визначити норми і правила нових концептуальних засад організації системи державного внутрішнього фінансового контролю, невід'ємною складовою якої є внутрішній контроль та внутрішній аудит.

2) Створити єдине правове поле розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю як складової частини державного фінансового контролю та внести відповідні зміни до законодавства.