Розділ «Тема 1. БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ»

Питома вага джерел фінансування дефіциту бюджету

Через високу дохідність ОВДП їх власниками стали 52% нерезидентів. Необхідність погашення і обслуговування зовнішніх фінансових зобов'язань, призвело у 1997 році до найбільшого за всі роки абсолютного розміру дефіциту. Такий стан справ змушував Уряд шукати нові джерела фінансування державного бюджету та погашення державного боргу.

Таблиця 7

Обсяги позик Міжнародних фінансових організацій,

млн дол. США

На той час у чинному законодавстві був відсутній механізм розміщення облігацій зовнішніх державних позик. Тому у серпні 1997 року Україна розміщення зовнішніх боргових зобов'язань через облігації здійснила за допомогою іноземних посередників. Надалі більшість цих комерційних зовнішніх фінансових зобов'язань було переоформлено в облігації зовнішньої державної позики. Але Україна в той час мала низький кредитний рейтинг, і тому розміщення позик здійснювалося під високі відсотки - від 10 до 17 та на термін 1-3 роки. Інші країни отримували позики від МБРР на термін 17-20 років під 7 відсотків.

У 1998 році питома вага зовнішнього фінансування перевищила 63 відсотки. Наприкінці 1998 року виникли проблеми з поверненням комерційних запозичень, що призвело до необхідності реструктуризацій окремих позик шляхом оформлення нових позик, але вже під вищі відсотки.

На протязі 1997 - 1999 років державний борг у доларах США збільшився у 1,4 разів, у гривнях - у 4 рази, що було пов'язано із девальвацією гривні у 1998 році на 80 відсотків.

Проблеми погашення та обслуговування державного боргу накопичувалися і у другій половині 1999 року. Відношення видатків на обслуговування державного боргу до доходів державного бюджету у 1999 році дорівнювали 16%. Склалася переддефолтна ситуація, яка була вирішена Урядом України оголошенням реструктуризації зовнішніх державних боргів. Це рішення фактично було прийнято ще у процесі складання проекту Державного бюджету України на 2000 рік.

Реструктуризація боргу передбачає зміну раніше встановлених для позичальника порядку та умов погашення заборгованості для забезпечення скорочення зобов'язань з обслуговування боргу. Процес управління державним зовнішнім боргом ускладнюється у зв'язку з відсутністю в Україні спеціального законодавства. Проект Закону України "Про державний борг України".

Отже, бюджетний дефіцит на протязі першого десятиріччя був віддзеркаленням дестабілізації української економіки. Вперше в Україні бюджет 2000 року був виконаний з профіцитом, що можна оцінити як позитивне явище, яке характеризує поступове подолання кризи в економіці країни.

Правове регулювання збалансування доходів та видатків бюджету України, правила та норми прийняття бюджету з дефіцитом та профіцитом, джерела покриття дефіциту визначені в Бюджетному кодексі. Відповідно до цього документу Державний бюджет затверджується з дефіцитом при обгрунтуванні джерел його покриття, а з профіцитом - за умов спрямування коштів профіциту бюджету на погашення основної суми боргу та на забезпечення збереження розміру оборотної касової готівки.

Бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети згідно зі статтею 72 Бюджетного кодексу можуть прийматися з дефіцитом:

1) За спеціальним фондом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку, який покривається за рахунок запозичень.

Джерелами покриття дефіциту місцевих бюджетів є:

- внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;

- внутрішні та зовнішні запозичення міських рад. Причому зовнішні запозичення здійснюються міськими радами міст, чисельність яких перевищує 800 тисяч мешканців за статистичними даними на час здійснення запозичень.

2) За загальним фондом шляхом внесення змін до рішень про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання відповідного місцевого бюджету за попередній бюджетний період виключно на суму вільного залишку бюджетних коштів.

Схема дефіциту місцевих бюджетів у частині загального та спеціального фондів наведена на рисунку 8.

Законом України № 1086 - IV від 10.07.2003 року визначено поняття вільного залишку бюджетних коштів - це різниця між залишком коштів загального фонду бюджету та оборотною касовою готівкою на кінець бюджетного періоду. Вільний залишок бюджетних коштів не підлягає вилученню й використовується на проведення видатків згідно з рішенням відповідної ради.