Розділ «5.4. Касове виконання бюджету»

При банківській системі обслуговування бюджету установи банків:

- приймають доходи і зараховують їх на рахунки відповідних бюджетів;

- розподіляють доходи між рівнями бюджетів відповідно до Закону України про Державний бюджет;

- видають бюджетні кошти міністерствам, відомствам, установам, організаціям;

- проводять розрахунково-касове обслуговування бюджетних установ і організацій;

- ведуть облік доходів і видатків відповідних бюджетів та складають звіт про касове виконання бюджету;

- звіряють облікові дані про видатки зі звітними даними розпорядників коштів.

Система проходження державних коштів через банківську систему мала низку суттєвих недоліків.

Недоліки банківської системи виконання бюджету:

а) наявність безлічі рахунків не давало можливості здійснювати попередній контроль за використанням коштів;

б) розосередження коштів на поточних рахунках міністерств, відомств, установах, комерційних банків призвело до несвоєчасного їхнього надходження до адресату;

в) в умовах гострого дефіциту Державного бюджету України на поточних рахунках бюджетних установ щодня зберігалися значні залишки бюджетних коштів. Наприклад, на 1 грудня 1996 року вони становили по Україні 919 млн гривень, на 1 січня 1997 року -942 млн гривень, на 1 березня 1998 року - 1004 млн гривень;

г) банківське обслуговування не мало чіткої системи використання коштів, управління доходами й видатками, контролю за проходженням коштів через банківську систему.

Така система виконання бюджету існувала в Україні до 1993 року. Указом Президента України від 18 червня 1993 року № 219/93 "Про порядок виконання Державного бюджету України" і тимчасовими методичними вказівками "Про порядок касового виконання Державного бюджету України за доходами та видатками" з 1 липня 1993 року касове виконання бюджету став здійснювати Національний Банк України через свої регіональні управління та уповноважені комерційні банки. Відповідно до Положення НБУ № 39 від 12 червня 1993 року були створені регіональні управління Національного банку України, на які була покладена функція організації ведення операцій щодо касового виконання державного бюджету.

Новий порядок касового обслуговування означав, що Міністерство фінансів України здійснювало фінансування видатків у межах доходів, що реально надійшли до Державного бюджету, а також отриманих в НБУ кредитів.

У разі нестачі коштів, внаслідок виникнення тимчасових касових розривів, Міністерство фінансів України в межах бюджетного періоду мало змогу брати в НБУ короткотермінові кредити в розмірі до 10% від обсягу видатків Державного бюджету.

Бюджетним організаціям було заборонено відкривати в установах банків розрахункові рахунки для здійснення операцій з бюджетними коштами. Касове виконання дохідної частини здійснювалося шляхом перерахування коштів з рахунку платників податків на рахунок "Кошти Державного бюджету України" відповідно до розділів бюджетної класифікації та символів звітності НБУ. Через банківську систему здійснювався облік доходів Державного бюджету України. Комерційні банки повинні були надавати Міністерству фінансів України щомісячні та річні звіти про доходи Державного бюджету згідно з підрозділами бюджетної класифікації, а також щоденну інформацію про залишки коштів на єдиному рахунку "Кошти Державного бюджету України". Цей порядок касового виконання бюджету мав посилити контроль за надходженням, цільовим та економним використанням державних коштів, але як показала практика ця система мала низку недоліків:

а) значні кошти знаходилися "в дорозі" і взаємно зараховувалися;

б) комерційні банки порушували терміни перерахування коштів;

в) щомісячна звітність НБУ про доходи та щоденна інформація про залишки коштів на єдиному рахунку "Кошти Державного бюджету України, надана Міністерству фінансів, була єдиним джерелом даних для контролю за процесом виконання бюджету.