МОНІТОРИНГ РЕГІОНАЛЬНИЙ – спостереження за процесами та явищами в межах будь-якого регіону, де ці процеси і явища можуть відрізнятись і за природним характером, і за антропогенним впливом від базового фонду, характерного для всієї біосфери.
МОНОКУЛЬТУРА – єдина товарна культура, яка виробляється в господарстві.
МОРСЬКІ ТЕЧІЇ – утворені на поверхні води постійними вітрами дрейфуючі течії, що супроводжуються протилежними, зрівноважувальними або компенсаційними течіями на глибині. Напрямок течії залежить від обертання Землі, конфігурації морських берегів, форми континентів, припливів та відпливів. Через обертання Землі (коріолісову силу) течія на Північній півкулі відхиляється вправо, на Південній півкулі – вліво, причому найменші відхилення – на мілководді та поблизу екватора. Там, де морські течії зустрічаються (напр., течії Гольфстрім та Лабрадорська), холодна, багата на кисень вода з поверхневого шару опускається під теплу (конвергенція). На західних сторонах континентів відігнана вітрами поверхнева вода змінюється глибинною водою (підйомні течії). Холодна, багата на поживні речовини вода компенсує втрати цих речовин через осідання детриту на великих морських глибинах і може увібрати О2 більше, ніж тепла вода поверхневого шару. Зони вертикального підйому вод Перуанської, Бенгальської та Канарської течій належать до найпродуктивніших морських акваторій Землі. В них відбувається масове утворення планктону (цвітіння водоростей, "червона течія"). Вони утворюють ланцюг живлення аж до птахів, які, напр., на Перуанських прибережних островах відкладають величезну кількість посліду (гуано).
МОРСЬКІ УЗБЕРЕЖЖЯ – це перехідні області (екотопи) між суходолом і морем з переважно вертикальним поділом на зони. Мінливість фіз. та хім. факторів (вміст О2, вміст солей, склад седименту, суспензійних частинок), а також біотичного навколишнього середовища (конкуренція, відносини хижак- жертва) призводить до місцевої диференціації паралельних до берега вертикальних зон. У зоні бризок супраліторалі панують екстремальні екологічні умови через постійне випаровування і накопичення солей за умов посухи та вимивання прісної води опадами. Евлітораль через зміну припливів та відпливів зазнає щоденних ритмічних змін. Коли настає посуха, живі організми страждають від втрати води й можуть через дегідратацію загинути. Немає ні органів, пристосованих до дихання повітрям, ні органів, пристосованих до дихання у воді. Тварини, що дихають киснем з повітря, населяють верхні граничні смуги літоралі або можуть створювати запас повітря, напр. ногохвістки (Anurida maritime) – між волосками на тілі. Тварини уникають сухої фази, відшукуючи постійно вологі місця (калюжі, розщілини скель, густі зарості водоростей), або повертаються в береговий седимент (мул, пісок).
МУТАГЕНИ – фізичні, хімічні та інші фактори, що викликають мутації. Ними можуть бути різні випромінювання, хімічні сполуки, віруси тощо. Ефективність дії М. значно варіює залежно від їхнього типу, дози, фізіологічного стану організму і багатьох зовнішніх факторів.
МУТАГЕННІСТЬ – здатність того чи іншого фактора (температури, різних випромінювань, хімічних сполук тощо) спричинювати раптові спадкові зміни організму – мутації.
Н
НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДУ – співвідношення сили антропогенного впливу і ступеня відновних процесів у природі.
НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ – середовище, у якому організація функціонує, враховуючи повітря, воду, землю, природні ресурси, флору, фауну, людське суспільство та їхні взаємозв'язки. Поняття "навколишнє природне середовище" трактується як природне середовище перебування людини, біосфера, що слугує умовою, засобом і місцем життя людини та інших живих організмів; у широкому розумінні включає природу (природні екосистеми) і навколишнє середовище як ту частину природного середовища, що перетворена в результаті людської діяльності. Таким чином, у контексті ISO 14000 навколишнє середовище розуміється як середовище, що оточує власне організацію (підприємство), а суспільство (жителі) розглядається як елемент середовища, на який здійснюється, як і на інші елементи, вплив.
НАДІЙНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми повністю самовідновлюватися й саморегулюватися (у межах природних для системи добових, сезонних, річних та вікових коливань) протягом сукцесійного чи еволюційного відрізка її існування. Важливою характеристикою Н.є. є збереження структура, функцій і напряму розвитку екосистеми.
НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ – здатність природної системи (біогеоценозу, ландшафту тощо) практично нескінченно функціонувати (в межах природних коливань) без різких змін структури та функцій.
НАДРА – верхня частина земної кори, що охоплює глибину від нижньої межі гумусного шару до рівня проникнення техн. засобів, де ще можливе видобування корисних копалин. Н. містять ресурси мінеральні – основу провідних галузей світового господарства. Із Н. дістають вугілля, нафту, газ, руди, лікувальні води тощо. Останнім часом загострюється проблема , раціонального використання й охорони Н.
НАЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ – консолідована система екологічного управління, що складається з систем державного, корпоративного, регіонального (місцевого) і громадського екологічного управління та має на меті здійснення національної екологічної політики і захист національних інтересів.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ОХОРОНЮВАНИЙ ПРОСТІР – сукупність природних та природно-історичних територій держави, що охороняються законом.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК – охоронювана територія (акваторій), на якій збереглися природні, історично- культурні комплекси, що становлять особливу екологічну, естетичну або історичну цінність завдяки поєднанню природних і культурних ландшафтів. У Н.п.п. проводиться робота з відновлення ландшафтів, охорони рідкісних і зникаючих видів тощо. На відміну від заповідників, уся або значна частина площі Н.п.п. відкрита для регулярного відвідування. Із додержанням заповідного режиму на території Н.п.п. можуть здійснюватись організований туризм і різні форми відпочинку. В Україні є одинадцять Н.п.п. (Карпатський, Шацький, Азово-Сиваський, Вижницький, Синевир, Подільські Товтри, Святі гори, Яворівський, Сколівські Бескиди, Деснянсько-Старогутський, Ужанський).
НЕЙСТОН – сукупність організмів, що плавають на поверхні води або прикріплені до її поверхневої плівки. Як правило, це найпростіші, одноклітинні водорості, клопи, личинки комарів та ін.. Входить до складу особливого біогоризонту водної екосистеми.
НЕКРОФАГИ, трупоїди – організми, що живляться мертвими тваринами.
НЕКРОФІТ – організм, що розвивається на мертвому органічному субстраті.
НЕКТОН – організми пелагіалі, здатні до активного руху на значні відстані з допомогою мускульних зусиль (від дрібних ракоподібних до китоподібних). У водяних екосистемах разом з планктоном утворює загальний біогоризонт.
НЕЛІМІТОВАНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – сприятливе для організму середовище, де для нього не існує лімітуючи факторів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК ТЕРМІНІВ“ на сторінці 28. Приємного читання.
