Розглянемо характерні помилки і недоліки пропонованих для проведення ДЕЕ проектів. Органами державної екологічної експертизи накопичений значний досвід з оцінки рівня підготовки заявної документації. Він показує, що не можуть бути схвалені ДЕЕ проекти, що мають наступні недоліки: відсутність необхідного екологічного обґрунтування діяльності; в екологічному обґрунтуванні неясні функції заявника (він не приймає безпосередньої участі у планованій діяльності); в екологічному обґрунтуванні на інформаційні види діяльності (консалтинг, ОВНС, моніторинг) не описані методологічні підходи; переліки нормативної документації не містять відомчих галузевих нормативних документів; відсутність документів, що підтверджують задовільну якість проведених робіт, актів здачі- приймання, сертифікатів, узгоджень проектної документації. Найбільш поширеними помилками, що виявляються як мотиви неузгодження проектів при їх екологічній експертизі, є: відсутність резерву потужностей каналізаційних очисних споруд для прийому стічних вод від нових об'єктів і об'єктів, що розширюються; відсутність розроблених і затверджених проектів і схем промзон; відсутність передпроектного аналізу територій, що плануються для будівництва; невідповідність проектної документації вимогам нормативної документації; розміщення об'єктів у районах з підвищеним фоновим забрудненням атмосферного повітря, у водоохоронних зонах й інші порушення природоохоронного законодавства; незадовільне опрацьовування питання радіаційно- екологічної оцінки (неправильне визначення питомої ефективної активності природних радіоактивних елементів тощо); у складі заходів з охорони водних басейнів не передбачено створення сітки спостережних свердловин для проведення моніторингу й організація зони санітарної охорони водозабірної споруди; недостатність відомостей про відношення громадськості до реалізації проекту; відсутність у представлених на експертизу матеріалах орієнтовної оцінки вартості природоохоронних заходів, необхідних для реалізації проекту, що може вплинути на величину стартових інвестицій. Численні й дрібніші недоліки, зокрема: перевищення очікуваного рівня забруднення скидних вод, що надходять у водозбірник; відсутність інформації щодо пилоочисного устаткуванню (марка фільтрів, завод-виробник, паспортні дані з ефективності очищення) для обладнання технологічного устаткування; відсутність інформації про очисні системи стічних вод; некоректність розрахунків водопритоків тощо.
Приклад 1. Запропонований робочий проект на будівництво другої черги комплексу з демеркуризації люмінесцентних ламп. У ньому використовується технологія, орієнтована на зниження класу відходів, проте проект відхилений з наступних підстав: представлені класи небезпеки відходів не підтверджені розрахунками чи результатами досліджень; не враховані результати роботи першої черги комплексу; інвентаризація відходів виконана не в повному обсязі; відсутні розрахунки з аварійної ситуації; помилки в розрахунках – вихід ртуті в лампах на 6% більший паспортної кількості.
Приклад 2. Запропоновані матеріали ТЕО будівництва комбінату глюкозно-фруктозного сиропу, що має розміщуватися в нежитловій зоні. Проект відхилений на доопрацювання, оскільки не забезпечена екологічна безпека виробництв: розташування складів для зберігання великих об'ємів соляної кислоти і лугу передбачається в промзоні поблизу з житловою забудовою; не вирішені питання інженерної інфраструктури (водопостачання, каналізація, теплопостачання); не забезпечується утилізація відходів.
Необхідність проведення післяпроектної екологічної оцінки випливає з того, що навіть вірно оцінені впливи ще не означають, що будуть автоматично розроблені й виконані заходи щодо їх мінімізації. Основні причини, за яких рекомендації ОВНС і висновки ДЕЕ можуть виявитися неефективними чи зовсім не виконуватися, такі: неповний облік екологічних рекомендацій при введенні в експлуатацію і функціонування господарських об'єктів; можлива непередбачена зміна зовнішніх умов, зокрема стану довкілля чи виникнення іншої господарської діяльності; помилки прогнозних моделей; дуже загальні й невизначені прогнозні висновки; неповнота знань про вплив будь-якої діяльності на довкілля. Тому найважливішим є те, як висновки ОВНС і ДЕЕ виконуватимуться при здійсненні проекту, тобто наскільки складені програма моніторингу і план природоохоронних заходів реалістичні. Завданнями післяпроектних стадій ЕО при цьому виявляються: забезпечення виконання рекомендацій, розроблених і сформульованих у процесі ОВНС для запобігання і зменшення впливів; оцінка, аналіз фактичних впливів і співставлення їх характеру і величини з раніше визначеними, а також коректування (якщо необхідно) заходів щодо запобігання і зменшення впливів; розвиток системи ЕО шляхом збору й аналізу інформації про адекватність зроблених прогнозів і ефективності запропонованих заходів. Важливим механізмом забезпечення виконання перелічених завдань слугують плани екологічного менеджменту (ПЕМ; Environmental Mana-gement Plans), включення яких у підсумкові документи ЕО вимагається зростаючим числом національних систем і міжнародних організацій. За визначенням Світового банку, ПЕМ – взаємопов'язана ієрархічна система організаційних, технічних і моніторингових заходів, необхідних на стадії виконання проекту для усунення негативних екологічних і соціальних ефектів, їх компенсації чи зменшення до прийнятних значень (важливість складання ПЕМ, зокрема, полягає у тому, що вони зводять в єдиний документ вимоги до природоохоронних заходів, полегшуючи таким чином контроль над їх виконання). ПЕМ – це механізм, що забезпечує передачу відповідальності за виконання заходів зі зменшення впливів від розробника проекту і дозвільного державного органу до власника/керівника об'єкту і контролюючого державного органу. Одними з найпоширеніших вимог до ПЕМ у складі документації з ЕО є вимоги Світового банку. Його фахівці надають ПЕМ таке велике значення, що пропонують зробити їх основним документом, який підсумовує процес ЕО, і використовувати традиційну ОВНС як обгрунтовуючий додаток до ПЕМ. Основу ПЕМ складає опис заходів з моніторингу. Післяпроектний моніторинг широко застосовується у міжнародній практиці й точніше описує діяльність, направлену на виконання двох основних завдань – визначення відповідності здійснюваних проектних рішень затвердженому плану (у тому числі ПЕМ) та коректування (при необхідності) заходів із запобігання і зменшення впливів.
Післяпроектний аналіз (у широкому сенсі) може розглядатися як діяльність, незалежна від ПЕМ, і включати періодичні й епізодичні спостереження за проектом і параметрами довкілля, інспекції й аудити, що проводяться самим замовником, його підрядниками чи зовнішніми сторонами (наприклад, державними органами, громадськістю й іншими учасниками процесу ЕО). Післяпроектний аналіз охоплює нагляд і контроль (зокрема державний) за здійсненням проекту (наприклад, за дотриманням умов природокористування і виконанням запланованих заходів із зменшення впливів) і моніторинг впливу на довкілля, який може надавати інформацію для коректування раніше ухвалених рішень, а також вносить внесок у формування інформаційної бази для ЕО аналогічних проектів. Враховуючи різноманітність форм і методів післяпроектного аналізу і пов'язану з цим складність його організації й використання отриманої інформації, рекомендується складати окремий план післяпроектного аналізу в складі ПЕМ чи окремо. Післяпроектний аналіз має на увазі взаємодію декількох сторін. Співпраця між підприємствами, державними службами, неурядовими організаціями і громадськістю дає додаткові можливості для ефективного зниження негативних впливів на довкілля. Дані післяпроектного аналізу (як і висновки ОВНС) тільки надають інформацію для здійснення заходів зі зменшення впливів на довкілля. Для того, щоб ці заходи втілилися у реальність, необхідні визначення відповідальності, виділення ресурсів, підготовка персоналу і створення організаційних структур і механізмів для забезпечення виконання цих заходів. Зазначенні елементи повинні детально описуватися у ПЕМ.
У систематичному вигляді процедури післяпроектного аналізу перетворюються у систему екологічного менеджменту. Будь-яка система менеджменту має на увазі план менеджменту, тому СЕМ і ПЕМ пов'язують відносини загального й окремого. Міжнародний стандарт ISO 14001 визначає СЕМ як частину загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації й вдосконалення екологічної політики, цілей і завдань. Розробка і включення ПЕМ в ОВНС застосовуються рідко. Ще рідші є вимоги про створення СЕМ. Наприклад, закон Естонії називається "Про екологічну оцінку й екологічний аудит". Його положення, що стосуються екологічного аудиту, можуть звучати і в сенсі післяпроектного аналізу, хоча основний зміст аудиту трактується як джерело даних для ОВНС. Серед прикладів вимог до післяпроектних стадій ЕО в національних законодавствах і болгарська система, в якій проекти, що її пройшли, також проходять обов'язковий екологічний аудит через 5 років після схвалення проекту. У Чилі власник підприємства, що було об'єктом ЕО, зобов'язаний провести незалежний екологічний аудит за свій рахунок і надати його результати державним органам. При цьому пропонується три альтернативні фірми, що спеціалізуються в області екологічного аудиту, а державний орган вибирає одну з них і призначає як аудитора. Більшість інших міжнародних організацій, у тому числі Агентство міжнародного розвитку США та ЄБРР, пред'являють до своїх клієнтів тільки вимогу надавати у складі ЗВНС план моніторингу. "Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті" вказує на можливість включення у ЗВНС "Короткого змісту програм моніторингу й управління і всіх планів післяпроектного аналізу" (при необхідності).
Громадська екологічна експертиза
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державна екологічна експертиза“ на сторінці 2. Приємного читання.
