Просторове планування – це засіб екологічного забезпечення проектів. Нормування техногенних впливів за допомогою ГДВ в атмосферу і ГДС у водойми грунтується на забезпеченні нормативів ГДК у точках контролю. Для атмосферного повітря – це межа СЗЗ підприємства, для стоків у водні об'єкти, що розташовані в межах населеного пункту, – це відстань від місця випуску до розрахункового створу, де досягається ГДК (якщо випуск розташований за межами населеного пункту – 1 км від нього чи 2 км від організованого питного водозабору). Норми утворення і розміщення відходів визначаються на основі комплексного аналізу технологічних процесів і регіональних характеристик довкілля. Забруднення атмосферного повітря завдає значної шкоди здоров'ю городян, матеріально-технічним об'єктам (будинкам, об'єктам, спорудам, промисловому і транспортному устаткуванню, комунікаціям, промисловій продукції, сировині й напівфабрикатам тощо) і зеленим насадженням. Окрім того, ціла низка передових галузей промисловості (електроніка, точне машинобудування, приладобудування тощо) мають серйозні труднощі у своєму розвитку на території міст внаслідок забруднення його повітряного басейну. В містах, особливо великих, складається свій мікроклімат, який у цілому погіршує екологічні характеристики. При малій рухливості повітря теплові аномалії над містом охоплюють шари атмосфери в 250...400 м, а контрасти температури можуть досягати 5...6 °С. З ними пов'язані температурні інверсії, що призводять до підвищеного забруднення, туманів і смогу. Особливо варто сказати про несприятливі вітрові режими, що виникають у багатьох районах новобудов з вільною забудовою, а також про місцеві падіння атмосферного тиску (зокрема, у невеликих проміжках між двома великими будинками при певних напрямках вітру швидкість його потоків може значно зростати; згідно законів аеродинаміки в цих точках відбувається місцеве падіння атмосферного тиску (до десятків мілібар), яке із внутрішньої сторони кварталу надобуває пульсуючого характеру (частота близько 5...6 Гц) і поширюється на 15...20 м у сторони від проміжку між будинками; подібне спостерігається і на верхніх поверхах будинків із плоскою покрівлею). Вирішення цієї проблеми постійно вимагає проведення в районах новобудов комплексу заходів з нормалізації вітрового режиму за рахунок більш раціонального планування кварталів, будівництва вітрозахисних споруд і озеленення території. Шумове забруднення в містах практично завжди носить локальний характер і переважно викликане різними видами транспорту – міського, залізничного й авіаційного. Найбільш перспективними рішеннями цієї проблеми – застосування в будівлях, що виходять на дуже оживлені магістралі, нових шумопоглинаючих матеріалів, вертикального озеленення будинків і потрійного засклення вікон.
З метою забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств й інших об'єктів, які впливають або можуть впливати < на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захисні зони (ЗУ "Про охорону атмосферного повітря"). Розміри СЗЗ визначаються на основі розрахунків розсіювання викидів шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря. СЗЗ – функціональна територія між промисловим підприємством або іншим виробничим об'єктом і найближчою житловою забудовою (чи прирівняною до неї об'єктами), яка створюється для зменшення залишкового впливу шкідливих факторів до рівня гігієнічних нормативів з метою захисту населення від їх несприятливого впливу; нормативна СЗЗ – мінімальна санітарно-захисна зона для окремих видів виробництв залежно від класу їх небезпеки; фактична СЗЗ – санітарно-захисна зона, розмір якої встановлюється для конкретного промислового чи іншого виробничого об'єкта залежно від ступеня його впливу на навколишнє середовище і можливості небезпеки для здоров'я населення. Збільшення або зменшення розміру СЗЗ для конкретного об'єкта у порівнянні з нормативним, а також розміри СЗЗ для нових видів виробництва затверджуються при належному обгрунтуванні Розрахунки СЗЗ виконуються для кожної споруди, що є джерелом забруднення атмосферного повітря (у ТЕО може бути обґрунтоване збільшення розміру СЗЗ з урахуванням троянди вітрів для окремих напрямів; розрахунки зазвичай виконуються для зважених речовин (пил), оксидів сірки, оксидів азоту, оксидів вуглецю, специфічних забруднюючих речовин). За результатами розрахунків максимальні разові приземні концентрації забруднюючих речовин на межі об'єднаної СЗЗ підприємства й у житловій забудові не повинні перевищувати встановлені норми ГДК. Розмір СЗЗ до межі житлової забудови встановлюють для: підприємств із технологічними процесами, що є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами і речовинами з неприємним запахом, – безпосередньо від крайніх джерел забруднення атмосфери зосередженими (через труби, шахти тощо) чи розсередженими викидами, а також від місць завантаження сировини (відкритих складів, бункерів, звалищ тощо); підприємств із технологічними процесами, що є джерелами шуму, вібрації, електромагнітних хвиль, радіочастот й інших шкідливих чинників, які надходять у зовнішнє середовище, – від будинків, споруд і майданчиків, де встановлене виробниче устаткування (агрегати, механізми), що створюють ці шкідливі чинники; теплових електричних станцій, виробничих і опалювальних котелень – від димових труб. Територія СЗЗ повинна бути упорядкована і озеленена згідно проекту, що розроблюється одночасно з проектом реконструкції чи будівництва підприємства.
Найважливіша роль у поліпшенні стану водних джерел належить водоохоронним зонам, оскільки одночасно з триваючим забрудненням водних об'єктів промисловими підприємствами і комунальними об'єктами відбувається інтенсивне забруднення з водозбору водного джерела. Саме в результаті встановлення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг і спеціального режиму господарської й іншої діяльності в їх межах забезпечується охорона і відновлення поверхневих водних об'єктів. Водоохоронною зоною є природна територія господарської діяльності, яка регулюється і встановлюється вздовж річок і навколо озер, водосховищ й інших водойм; створюється для сприятливого режиму водних об'єктів та островів (острови на річках, озерах, інших водоймах), попередження їх забруднення, засмічення й вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку. Вона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. Дотримання спеціального режиму на території водоохоронної зони є складовою частиною комплексу природоохоронних заходів, згідно яких забороняється: використання стійких і сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки. Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Вони встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га – 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га – 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 м. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від урізу води. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зовсім неприпустиме вирубування лісів у водоохоронних зонах. Водоохоронні ліси – масиви, під захистом яких акумулюється волога і стабілізується гідроекологічний режим території. Найбільш ефективне збереження таких лісів у якості природних територій, що особливо охороняються.
Практичне застосування природоохоронних технологій
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКТІВ І ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ“ на сторінці 3. Приємного читання.
