Історія екологічної етики за кордоном

Екологічна етика

Мислячу людину впізнають по священному благоговінню перед життям.

В. Гюго

Про етичне ставлення до природи здавна говорили багато видатних людей: Будда, який проголосив принцип не завдання шкоди іншим живим істотам, Піфагор, Цицерон, Леонардо да Вінчі, Овідій, Плутарх, що розглядали добре ставлення до тварин як основу етичної поведінки людини, Святий Франциск Ассизський, що сприймав живих істот як своїх братів і сестер, Томас Мор і Мішель Єкем де Монтень, які закликали до милосердя у ставленні до тварин, Мухаммед, що захищав тварин від недбайливих людей.

Необхідно сказати про Т. Морі, Еразма, Вольтера, І. Бентаме, В. Шекспіра, Р. Бернса і Персі Біші Шеллі, які засуджували жорстокість у ставленні до тварин і безумство полювання.

Навіть у найголодніші роки Могандас Карамчанд Ганді відмовився примусити індусів їсти м'ясо: "Ми не можемо вбивати корів, ми повинні бути солідарні зі всією стражденною істотою".

Засновниками екологічної етики можна назвати американського еколога і природоохоронця Олдо Леопольда (1887-1948) і німецького лікаря та філософа Альберта Швейцера (1875-1965). Класична праця О. Леопольда "Календар піщаного графства" була видана у 1949 році, після смерті її автора. У 1953 році вийшли інші його роботи під заголовком "Кругова ріка". У них О. Леопольд розвинув свої погляди з екології, екологічної етики (етики Землі) і природоохоронної естетики. Етика благоговіння перед життям (універсальна етика) розроблена Альбертом Швейцером у класичній праці "Культура та етика" (написана на початку 1920-х років і видана в 1923 р.), а також у "Філософії і русі на захист тварин" і "Вченні про благоговіння перед життям" (написана в лікарні у 1961 р., вийшла в НДР у 1963 р.).

Великий поштовх розвитку екологічної етики дала екологічна теологія (вивчення екологічних етичних поглядів різних релігій), а також пильна увага до екологічних етичних традицій різних народів, зокрема, американських індіанців (екологічна етнографія).

У східних країнах перший закон про права тварин був прийнятий в Японії в XVII–XVIII сторіччях. Згідно з ним вбивство собак каралося стратою, а городяни повинні були звертатися до бродячих псів як "високоблагородіє Собака". У Китаї вбивство панди також каралося стратою, а після 1997 року десятьма роками ув'язнення.

Не можна заперечувати величезного впливу західних країн на рух на захист тварин. "Чотири стадії жорстокості" (англ. The Four Stages of Cruelty) – серія з чотирьох гравюр, опублікованих 1751 року британським художником доби англійського рококо і просвітництва. Вільямом Хогартом (англ. William Hogarth, 10.11.1697 – 26.10.1764). Кожна з гравюр зображує сцену з життя вигаданого персонажа Тома Нерона (Tom Nero).

Гравюри "Чотири стадії жорстокості" були задумані як моралізаторське повчання. Серія друкувалася на дешевому папері і призначалася насамперед для нижчих верств населення. Хогарт, бажаючи досягти найбільш сильного впливу на глядача, у цій серії гравюр, на відміну від інших своїх творів, відмовився від гумористичного пом'якшення сюжетів. Проте, як і інші його роботи, гравюри містять безліч цікавих деталей і тонких алюзій (лат. allusio – натяк, жарт).

На першій гравюрі "Перша стадія жорстокості" (додаток 2) Том Нерон, чиє ім'я – відсилання до римського імператора[1] або стягнення до "не герой" (англ. Nero – по hero), за допомогою інших хлопчиків вставляє стрілу собаці в пряму кишку – ці тортури повторює мука грішника у триптиху Ієроніма Босха "Спокуса святого Антонія". Значок з ініціалом на плечі його вицвілого і подертого пальта вказує, що він вчиться у благодійній школі.

Два хлопчики вгорі праворуч від Нерона випалюють птахові очі палаючим факелом; хлопчики в нижній частині гравюри закидають півня[2] (ймовірно, це натяк на ворожнечу з французами, а також вказівка на те, що дія відбувається у традиційний для таких забав з півнями день, у Жирний вівторок (англ. Shrove Tuesday)[3]).

Ще один персонаж прив'язує до хвоста собаки кістку так, щоб він не міг її дістати; пара котів-забіяк підвішена за хвости, група хлопчиків дражнить їх. У нижньому лівому кутку на кішку нацькували собаку, а на дальньому плані картини ще одну кішку з прив'язаними до неї пузирями викидають з вікна верхнього поверху. Ім'я Тома Нерона написано під зображенням шибеника на паркані (його малює вуглинкою один з хлопчиків) – це передбачення долі головного персонажа.

На гравюрі відсутні парафіяльні офіцери (наглядачі), які повинні стежити за дітьми. Одна з причин зростання злочинності – поганий нагляд за дітьми бідняків.

На другій гравюрі "Друга стадія жорстокості" (додаток 3) Том Нерон виріс і став найманим візником. Його кінь, змучений роками важкої роботи і жорстоким поводженням, впав, зламав ногу і розбив візок. Том відшмагав коня настільки сильно, що вибив йому око.

Хогарт зображує чотирьох огрядних адвокатів, які намагаються видертися з візка. Ймовірно, це карикатури на відомих у той час юристів, однак ідентифікувати їх немає можливості.

Тут же можна спостерігати, як пастух до смерті забиває ягня, перевантаженого осла б'ють по крупу вилами, а розлючений бик підкидає одного зі своїх мучителів.

На зображенні жорстокість до тварин змінюється жорстокістю до людей: візник спить, не помічаючи, що з його бочки виливається на бруківку пиво, а його підвода давить хлопчика, що грається. Плакати, що розвішені на будинках на задньому плані, рекламують півнячі бої і бокс, що ще більше підкреслює атмосферу безвиході та жорстокості.

Третя гравюра "Досконала жорстокість" (додаток 4). На цей час Том Нерон пройшов шлях від жорстокого поводження з тваринами до крадіжки і вбивства. Він підмовив свою вагітну коханку Енн Гілл (Ann Gill) пограбувати її господиню і тікати.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія екологічної етики за кордоном“ на сторінці 1. Приємного читання.