Історія екологічної етики за кордоном

Екологічна етика

Зустрівши Енн з награбованим, Нерон вбиває її з особливою жорстокістю: зап'ястя і вказівний палець жертви майже відірвані, шия глибоко розрізана. Її скринька і вкрадені нею товари валяються поруч з дівчиною на землі. На книзі, яка разом з молитовником випала із скриньки, написано "Бог мстить за вбивство", майже відірваний палець Енн вказує на ці слова.

Жінка, що обшукувала кишені Нерона, виявила пістолети і безліч кишенькових годинників – свідчення того, що він перетворився на розбійника.

Остання гравюра "Відплата за жорстокість" (додаток 5). Засудженого Нерона, визнаного винним у вбивстві, повісили, а його тіло піддали ганебного процесу публічного розсічення. Згідно з прийнятим через рік після виходу гравюр Законом "Про вбивць" (1752), органи злочинця могли надаватися хірургам для вивчення. Вважалося, що ця обставина разом з відмовою у похованні буде додатковим стримуючим фактором.

Що на столі лежить тіло Тома Нерона можна дізнатися за татуюванням на руці. Мотузка, яка все ще висить на шиї, вказує на спосіб його страти.

Прозектори, чиї серця загартовані довгими роками роботи з трупами, настільки ж байдужі до Нерона, наскільки він був байдужий до своїх жертв. У Нерона виймають око, що на гравюрі є нагадуванням про те, що кінь позбувся ока з його вини, а собака їсть його серце – це відплата за жорстокість, яку він виявляв ще хлопчиком у ставленні до тварин.

Обличчя Нерона спотворено від болю. Палець Тома зігнутий так само, як палець Енн в попередній сцені; він вказує на кістки, що варяться, – така доля уготована і тілу Нерона.

Таким чином у цій серії гравюр демонструється легкість, з якою дитина, що жорстоко поводиться з тваринами, перетворюється на закоренілого злочинця. Вільям Хогарт прагнув привернути увагу до варварського поводження з тваринами у той час, "сам вигляд яких на вулицях нашої столиці тривожить кожен чутливий розум".

У 1802 році у Франції була призначена премія за роботу, яка дала б кращу відповідь на запитання: "Наскільки жорстокість, що практикується над тваринами, впливає на етичний рівень населення, і чи корисно буде видати стосовно цього закони?".

Колискою товариств захисту тварин потрібно вважати Англію. У 1809 році прем'єр-міністр лорд Ерскін проголосив у палаті лордів: "Без співчуття до тварин немає справжнього доброго виховання, немає справжнього доброго серця". У 1822 році завдяки лорду Ерскіну був прийнятий перший в Європі закон про покарання мучителів тварин[4] (хоча в США подібна стаття у законодавстві Колонії затоки Массачусетс діяла з 1641 р.). У 1824 році Річард Мартін заснував у Лондоні перше в світі товариство захисту тварин.

У 1892 році на земній кулі існувало вже 780 таких товариств, з них в Англії – 244, в Німеччині – 191, в США – 105, у Швеції і Норвегії – 31. До 1896 року у світі відбулося 12 міжнародних конгресів товариств захисту тварин[5].

У США Генрі Берг у 1866 році створив Американську асоціацію щодо запобігання жорстокому поводженню з тваринами із застосуванням спеціальних вертельних собачок (англ, turnspit dogs, фр. les chiens tournebroches) як універсального двигуна для всяких насосів, повітродувок, сепараторів, маслоробок, кукурудзяних молотарок. Собака, що бігала годинами всередині колеса без води, під загрозою покарання, стала "інноваційною технологією" XVII- XVIII сторіччя і хоча в XIX сторіччі цей напрямок змінився, але сама ідея використовувати собачок розвивалася і вдосконалювалася. Тому Берг і його асоціація ще на початку своєї діяльності виступали проти використання праці вертельних собак, наприклад, у барах Нью-Йорка на пресах для віджимання яблук.

Перший випадок організованого протесту проти жорстокого ставлення до тварин відбувся у 1836 році у Флоренції. Місцеві аристократи, втомившись від диких криків піддослідних тварин, зібрали підписи проти німецького лікаря-вівісектора. Йому довелося покинути Італію.

У 1959 році було створене Міжнародне товариство захисту тварин. На 1998 рік лише у мережі Інтернет були дані про 6 тис. різних громадських організацій, що займаються правами тварин, на базі яких проводяться три основні міжнародні акції: Антихутрова кампанія, Антикосметична кампанія і Кампанія, спрямована на покращання умов утримання с.-г. птиці і худоби на тваринницьких комплексах.

На Заході екологічна етика вперше заявила про себе на початку 1970-х років, коли її стали викладати на філософських і природничих факультетах ВНЗ. Піонером тут вважається Університет американського штату Вісконсін, де екологічну етику проф. Беярд Каллікот почав читати у 1971 році. З середини 1970-х екологічна етика виборола право називатися самостійною дисципліною.

Особливо активно ця наука почала розвиватися у США, Англії, Австралії, Норвегії і Канаді.

У 1972 році Джон Б. Кобб-молодший опублікував першу статтю з екологічної етики в США "Чи не пізно. Теологія екології". У цьому ж році Вільям Блекстоун організував конференцію "Філософія та екологічна криза". У 1973 році Арне Несе надрукував статтю "Рух глибинної екології", що стала початком нового руху, а Річард Рутлі вперше зробив доповідь з екологічної етики на світовому конгресі. У 1975 році Холмс Ролстон Ш в популярному журналі "Етика" опублікував статтю "Чи це екологічна етика?".

У 1990 році створюється Інтернаціональне товариство екологічної етики (його лідери – Лаура Вестра і Холмс Ролстон НІ) та Інтернаціональна асоціація природоохоронної філософії (на чолі з Брюсом В. Фольцом і Робертом Фродманом). Товариство філософії і теократії з початку 90-х років також багато уваги приділяє екологічній етиці. Ці товариства організовують конференції і публікують матеріали.

З'явилися журнали, спеціально присвячені екологічній етиці. Один з них був організований у США філософом Юджином Харгроувом в 1979 році і був названий "Екологічна етика" ("Environmental ethics")[6], з 1992 року в Сполученому Королівстві випускається журнал "Екологічні цінності" ("Environmental values")[7], у Канаді журнал "Сурмач" ("The Trumpeter")[8]. Окрім цього, в США було запроваджено випуск низки релевантних видань: газети "Екофілософія" ("Ecophilosophy")[9], "Екологічна філософія" ("Environmental philosophy")[10], "Журнал сільськогосподарської та екологічної етики" ("Journal of agricultural and environmental ethics")[11], "У світі біологічних видів" ("Between the species")[12], "Етика і тварини" ("Ethics and animals")[13], "Етика і навколишнє середовище" ("Ethics and the Environment")[14], "Етика та навколишнє середовище: філософський та правовий журнал" ("Ethics, Place & Environment: A Journal of Philosophy & Geography")[15] Тільки станом на 1981 рік бібліографічний список англоамериканської літератури з екологічної етики налічував понад 3200 найменувань[16]. Були проведені міжнародні конференції "Права природи" (1974)[17], "Гуманістична та екологічна свідомість" (1980), "Екологічна етика і Сонячна система" (1985)[18] та ін.

Значний внесок у розвиток екологічної етики зробили роботи таких авторів як Джордж Кайфер "Біоетика" (1979), Крістін Шрейдер-Фречет "Екологічна етика" (1981), Доналд Шофер і Том Аттіг "Етика і навколишнє середовище" (1983), Робін Етфілд "Етика і екологічна турбота" (1983), Роберт Елліот та Арран Гейєр "Екологічна філософія" (1983), Том Ріган "Границя Землі: нові есе з екологічної етики" (1984), Холмс Ролстон ІН "Філософія дикості, що минає" (1986), Пітер Сінгер "Визволення тварин" (1975), Ендрю Лінзі "Права тварин" (1976), Том Ріган і Пітер Сінгер "Права тварин та обов'язки людини" (1976), Пол Тейлор "Повага до природи" (1986), Джон Пасмор "Повага людини до природи" (1974), Макс Оелшлегер "Ідея дикої природи" (1991), "Стан дикої природи" (1992), Родерік Неш "Права природи" (1989), "Дика природа та американський розум" (1975), Стефен Боросса "Естетика ландшафту", Юрйо Сепанмаа "Краса навколишнього середовища" (1986), Лінда Гребер "Дика природа як священний простір" (1976) та ін.

Юджіном Харгроувом в Університеті штату Північний Техас створений спеціальний центр з екологічної філософії, що активно розробляє питання екологічної етики[19].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія екологічної етики за кордоном“ на сторінці 2. Приємного читання.