Нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження в Україні

Екологічна етика

У сучасному світі мірилом розвиненості, демократичності та гуманності суспільства є поширене в ньому ставлення до "іншого". З середини минулого століття таким "іншим" є представник іншого біологічного роду – тварина. Закони, що захищають права тварин, діють практично у всіх європейських країнах: у Великій Британії – з 1822 року, Німеччині – з 1840 року, Данії – 1875 року. У 2006 році правовий акт, що регулює відносини в цій сфері, – ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" – прийнято і в Україні[1].

Парламентська Асамблея Ради Європи у рекомендаціях № 1885 від 2009 р.[2] зазначає про зобов'язання держави забезпечити життя людині у здоровому навколишньому середовищі. Забезпечення цього полягає не лише у зменшенні забруднення атмосферного повітря, водних об'єктів, збереження лісів, а й толерантному ставленні суспільства до тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створених діяльністю людини[3].

У зв'язку з цим Уповноважений з прав людини вважає за необхідне привернути особливу увагу до поширення такого явища в Україні, як жорстоке поводження з безпритульними тваринами. Небезпека цього явища, полягає в тому, що жорстокість, проявлена у ставленні до тварин, стає нормою поведінки, поширюється і на взаємини з людьми, відіграє негативну роль у формуванні духовного світогляду дитини. Відомо, що прояви жорстокості до тварин можуть обернутися садизмом у ставленні до людей.

Аналіз ситуації з безпритульними тваринами свідчить, що приватні особи, групи людей, громадські і благодійні організації не мають скоординованих дій, а держава не підтримує і не розвиває діяльність у цьому напрямі. У результаті занепадають моральні засади суспільства щодо ставлення до тварин. Недарма помірковані європейці прийняли як суспільну норму доброзичливе або хоча б толерантне ставлення до тварин. Отже, решта країн світу, і європейські зокрема, імплементувавши у своє законодавство вимоги, зокрема і Європейської конвенції про захист тварин при міжнародних перевезеннях[4], додали й власні.

Так, у ФНР права тварин гарантовано Конституцією держави, зокрема статтею, якою державу зобов'язано поважати честь і гідність не лише людини, а й тварини. У Швейцарській Конфедерації з 2008 року діє закон про права тварин, який детально регламентує поводження з дикими і домашніми тваринами. Однією з причин прийняття такого закону стала зміна поглядів швейцарців на ставлення до безпритульних тварин, яке розглядається європейською спільнотою як глобальна екоетична проблема – проблема безправ'я природи. Ціль законів, прийнятих стосовно охорони довкілля, захисту тварин, – зменшити страждання живого[5].

Ці закони мають на меті виховувати добре ставлення і співчуття до всього живого. У них живе постає не об'єктом регулювання, а цінністю тільки тому, що воно – живе.

Омбудсман з прикрістю констатує, що в Україні, за винятком деяких міст, зокрема Києва, єдиним засобом регулювання чисельності безпритульних тварин є жорстокі методи їх знищення. Тривають вилов, масові відстріли, отруєння, і це попри те, що ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" всі ці способи заборонені. Відповідно до цього нормативного акта регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, має здійснюватися методами біостерилізації[6].

Омбудсман України переконаний, що право громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля, може бути забезпечене тільки в разі суворого дотримання національного законодавства у сфері екологічних прав та міжнародних документів, ратифікованих країною.

Державне управління у галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів має підпорядковуватися виключно державним інтересам, а не інтересам приватного капіталу.

Відповідно до преамбули ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства. Таким чином зазначений законодавчий акт є стрижневим у правовому забезпеченні захисту тварин від жорстокого поводження. Розділом VI у Прикінцевих положеннях передбачалося внесення відповідних змін до ст. 9 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"[7], а саме доповнити зазначену статтю п. 76. Це передбачало обов'язковість ліцензування господарської діяльності щодо розведення домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних тварин) у племінних розплідниках, дресирування собак та підготовка фахівців у цих сферах. Сьогодні цей вид ліцензування законодавством не передбачається.

До прийняття спеціального закону тварини були захищені від жорстокого поводження шляхом встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності (ст. 299 КК України[8], ст. 89 КУпАП).

ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" у ст. 1 містить терміни, які застосовуються у ньому. Ці терміни викладаються без урахування їх значень в інших нормативно-правових актах.

Зазначена стаття виділяє п'ять категорій тварин – біологічних об'єктів, що належать до фауни: дикі, домашні, c.-г., безпритульні та лабораторні (експериментальні). Однак у подальшому у тексті Закону з'являються ще дві категорії "тварини, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини" (ст. 16) та "бродячі домашні тварини" (ст. 24). Чим останні відрізняються від безпритульних, Закон не уточнює, що дає можливість неоднозначного тлумачення його норм. Останнє уможливило ігнорування Закону на місцевому рівні, поширення фактів знищення тварин жорстокими методами, що наносить шкоду суспільній моралі, правовим основам державності, спричиняє моральні страждання громадян.

Поняття "тварин" дається у двох законах України і вони не співпадають між собою. ЗУ "Про ветеринарну медицину"[9] дає визначення тварин як: ссавці, свійська птиця, птахи, бджоли, комахи, риби, ракоподібні, молюски, жаби, амфібії та рептилії. Шляхом переліку законодавець наводить визначення "тварин" у Ветеринарно-санітарній конвенції між КМ України і Урядом Республіки Молдова[10], а саме до тварин віднесені: c.-г., домашні, зоопаркові, лабораторні, дикі, циркові тварини, хутрові звірі, домашня і дика птиця, бджоли, риба, жаби, молюски, раки, шовкопряди, інші представники фауни. Подібна градація для визначення тварин надається і в Положенні про функціональну підсистему захисту сільськогосподарських тварин і рослин єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру[11].

У наведеній Конвенції, Положенні та ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" використовується поняття "фауни". Це вводить плутанину в еколого-правові терміни щодо законодавчого співвідношення понять "тварини" та "фауна".

Юристам, застосовуючи норми природоохоронного законодавства, необхідно чітко розрізняти природні ресурси або об'єкти, виділені чи закріплені законодавчо, і ті, які не мають відповідного нормативного закріплення та розкриття їх змісту. Так, чинне природоохоронне законодавство оперує юридичними поняттями "рослинний" та "тваринний світ". У свою чергу, в національному та міжнародному природоохоронному законодавстві також вживаються терміни "флора"[12] і "фауна"[13]. У деяких випадках до флори і фауни відносять конкретні види, що підлягають особливій охороні[14], або ставляться вимоги щодо захисту рослин і тварин, серед яких збереження корисної флори і фауни[15]. Верховний Суд України, кваліфікуючи тяжкі наслідки за ч. З ст. 204 КК України, пропонує розуміти під іншими тяжкими наслідками знищення чи пошкодження майна, тварин, флори, фауни, повітря, ґрунту, вод, чим заподіяно шкоду у великих чи особливо великих розмірах[16]. Правознавці використовують доктринальні визначення, які дають природознавці, і їм потрібно розуміти під фауною: 1) еволюційно-історично сформовану сукупність усіх видів тварин, що живуть чи жили у геологічному минулому на цій території (акваторії); 2) список видів тварин, що мешкали на цій території (акваторії – для водних тварин)[17].

Для того щоб зорієнтуватись чи належить цей об'єкт до тварини у певній галузі права наведено таблицю (додаток 6) цього визначення відповідно до чинного законодавства. Наведені у таблиці переліки є подібними, але вони суттєво відрізняються від визначення об'єктів тваринного світу, яке дається у ст. З ЗУ "Про тваринний світ".

Об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія спеціального Закону, є:

• дикі тварини – хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.