В Україні Міжнародний день прав тварин активно відзначається зоозахисними організаціями, починаючи з 2010 року. У 2013 році напередодні цього дня зоозахисним та екологічним організаціям вдалося домогтися від Міністерства екології та природних ресурсів України зняття з державної реєстрації фосфіду цинку – отрути, що отруює понад 100 видів диких, домашніх і с.-г. тварин[43].
У 2002 році в Конституцію ФРН[44] була внесена ст. 20, у якій сказано, що "Держава ... відповідно до закону і права, захищає також природні основи життя і тварин"[45]. У 2002 році у Великобританії запропонований проект Білля про права домашніх тварин, що захищає їх права на добру їжу, ветеринарне обслуговування, захист від жорстокості. Практично в 90 країнах світу заборонені капкани.
Заборона (станом на 06.01.2015 року) на використання всіх абсолютно тварин у цирках існує в Болівії, Боснії і Герцеговині, Греції, Кіпрі, Мальті. Заборона на використання диких тварин у цирках існує в Австрії, Бельгії, Ізраїлі, Коста-Риці, Сингапурі, Хорватії, Словенії, Колумбії, Еквадорі, Сальвадорі, Мексиці, Панамі, Парагваї, Перу, Болгарії (крім дельфінів).
Заборона на використання всіх тварин у цирках в окремих регіонах країни існує в Австралії, Сполученому Королівстві Великої Британії Уельсі та Північній Ірландії, Канаді, Перу, США, Федеративній Республіці Бразилії, Чилі[46].
У таких країнах як Королівстві Швеції, Швейцарській Конфедерації тварини використовуються, але на кожен виступ потрібен окремий дозвіл та обов'язкове дотримання умов утримання циркових тварин (великі вольєри, контакт із природним середовищем, нечасті виступи, щоб не було перенапруження, обов'язково дотримання раціону харчування).
У 2008 році в Республіці Еквадор була прийнята нова Конституція, в якій визнаються права природи. Таким чином, еквадорська природа не просто держвласність, а моральна одиниця з правами на існування і відновлення[47]. На підтвердження цих слів наведемо цитату із Конституції Республіки Еквадор:
"Розділ 1. Фундаментальні права.
Глава І. Фундаментальні права – принципи їх надання, вимоги, інтерпретації.
Особи і народи мають фундаментальні права, що гарантуються цією Конституцією і міжнародними інструментами, присвяченими правам людини. Природа – суб'єкт цих прав, що надаються цією Конституцією і Законом.
Глава. Права природи
Стаття 1. Природа, або Pachamama, де життя існує і репродукується, має право на існування, продовження, підтримку і регенерацію своїх життєвих циклів, структури, функцій та еволюційних процесів. Кожна людина, народ, співтовариство або національність може вимагати визнання прав природи перед державними органами. Вимога або інтерпретація цих прав здійснюється згідно з відповідними принципами, встановленими в Конституції.
Стаття 2. Природа має право на повне відновлення. Це повне відновлення не залежить від обставин, що лежать на природних або юридичних особах або Державі, стосовно компенсацій людям і колективам, які залежать від природних систем. У випадках жорсткої або постійної негативної екологічної дії, включаючи заподіяні надмірною експлуатацією невідновлюваних природних ресурсів, Держава повинна встановити найефективніші механізми для відновлення і вжити адекватні заходи для усунення або пом'якшення шкідливих екологічних наслідків"[48].
Курси про права тварин читаються у багатьох юридичних вишах США, вперше такий курс був введений у школі права Сітон Холл у 1977 році[49]. У ФРН та Республіці Австрії уроки захисту тварин в школах проводять як самостійний предмет[50]. У Канаді в оголошенні вакансії на посаду заступника міністра Міністерства навколишнього середовища Канади говориться про те, що кандидат повинен володіти знаннями у галузі екологічної етики[51].
У 2008 році в Швейцарській Конфедерації був прийнятий новий закон про захист тварин, що заборонив утримувати без "супутника життя" папуг, хом'яків і морських свинок, обрізувати вуха і хвости собакам, ловити рибу за принципом "зловив-відпустив", а також використовувати рибу як приманку. Заборонено також зливати акваріумних рибок в унітаз[52]. Більш того, громадські організації Швейцарської Конфедерації підняли питання про створення в судах посад адвокатів, що захищають тварин. В Республіці Австрії у 2004 році подібним законом заборонено обрізувати собакам хвости і вуха, утримувати курчат в тісних клітках, використовувати левів у цирках, утримувати собак на ланцюзі, а щенят і кошенят у вітринах зоомагазинів, де мало свіжого повітря[53].
У ряді країн тварини виступають як суб'єкт права спадкоємства. Перші тварини, які отримали від господарів спадщину, з'явилися наприкінці XIX століття. Купчиха Марія Леонтьева з Углича (Росія) залишила більше 100 тисяч рублів дворняжці на прізвисько Сірко. Потім французький барон де Жуар залишив 150 тисяч франків датському догу на прізвисько Тигр. До таких випадків можна віднести собаку актора Жана-Поля Бельмондо, пуделя мільйонерки Ели Вендель, що отримав за заповітом 30 млн доларів і т. ін.[54]. Окрім собак, спадкоємцями виступали такі тварини: шимпанзе, коти, кури, черепахи.
Парламент Балеарських островів (автономна область Іспанії) 27 лютого 2007 року затвердив резолюцію, згідно з якою права людиноподібних мавп захищаються законом[55].
У 2010 рці в Швейцарській Конфедерації була створена Партія захисту тварин[56]. У 2006 році до Парламенту Королівства Нідерландів увійшла Партія захисту тварин (створена в 2002 р.), основним завданням якої є не стільки прихід до влади, скільки стимуляція інших партій до захисту прав тварин[57]. У квітні 2010 року у Багатонаціональній Державі Болівії відбулася Всесвітня Народна Конференція із зміни клімату і Прав Матері-Землі. На ній була прийнята і запропонована для затвердження ООН Універсальна декларація прав Матері-Землі[58]. Згідно з цим документом Мати- Земля і всі форми життя (екосистеми, природні співтовариства, види й інші природні істоти) мають такі права: на життя та існування, на повагу, на продовження циклу життя без втручання людини; на збереження своєї самобутності і цілісності як окремої, саморегульованої форми життя зі всіма її природними взаємозв'язками; на воду як джерело життя, на чисте повітря, на цілісність здоров'я, на свободу від забруднення, токсичних або радіоактивних відходів, не піддаватися змінам або руйнуванням генетичної структури, на одужання – у разі порушення прав, що визнаються цією декларацією внаслідок діяльності людини[59]. Того самого року в Болівії, як і в Еквадорі, права Матері-Землі були закріплені на законодавчому рівні[60].
ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія екологічної етики за кордоном“ на сторінці 4. Приємного читання.
