Розділ 5 ЕНЕРГЕТИЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ

Енергоефективність — співвідношення загальних запасів основних видів енергії (ЗЗОВБ) до ВВП. Це головний показник ефективності економіки країни. До ЗЗОВЕ належать викопні види палива (вугілля, нафта, нафтопродукти, газ), а також ядерна енергія, гідроелектроенергія, поновлювані та інші джерела енергії. Співвідношення ЗЗОВБ/ВВП в Україні набагато більше, ніж в інших європейських країнах і ніж середньосвітовий показник. Використовуючи показник ВВП, вимірюваний у доларах США в цінах 1995 p., і з огляду на паритет купівельної спроможності співвідношення ЗЗОВБ/ВВП в Україні у 2001 р. становило 0,72 т у перерахуванні на нафту/дол. США, або на 177 % більше, ніж відповідний показник Польщі, і на 7 % вище показника Росії.

Середньосвітове співвідношення ЗЗОВБ/ВВП у тому самому році дорівнювало 0,24 ту. п. у перерахуванні на нафту/дол. США, а середній показник для країн — членів Організації європейського економічного співробітництва становив 0,22 т у. п. у перерахуванні на нафту/дол. США. Якщо визначати енергоефективність як співвідношення між фактичним споживанням електроенергії і ВВП, то у 2001 р. в Україні це співвідношення становило 0,62 кВт/дол. США, що набагато більше, ніж показник європейських сусідів (0,27—0,47 кВт/дол. США), але менше, ніж російський показник, що дорівнює 0,72 кВт/дол. США (табл. 5.14).

Таблиця 5.14. Україна порівняно з іншими країнами з ринковою економікою,

що розвиваються (за матеріалами Міжнародного енергетичного

агентства, РіЕЕ, Міненерго України, Dragon Capital, 2001)

Примітка. * Зважаючи на потужності з виробництва вітряної енергії в обсязі 14 МВт.

** Загальні запаси основних видів енергії, вимірювані в млн т у. п. у перерахуванні на нафту.

До 1998 р. енергоефективність України погіршувалася у зв'язку з тим, що темпи зменшення ВВП випереджали темпи скорочення споживання запасів основних видів енергії. В результаті у 1997 р. співвідношення ЗЗОВЕ/ВВП досягло 3,04 млн т у. п. у перерахунку на нафту на тисячу гривень (у цінах 1995 р.). Коли економічний спад сповільнився і ВВП почав збільшуватися з 2000 p., відповідно підвищилася енергоефективність, і у 2003 р. співвідношення споживання ЗЗОВБ до ВВП досягло 2,41 млн т у. п. Але й досі цей показник усе ще вищий, ніж у 1990 р. Тому на сьогодні енергозберігаючий потенціал України навіть більший, ніж був у 1990 р.

У 1997 р. було затверджено Державну програму енергозбереження (ДПЕЗ) на 1997—2010 pp. У розділі 1 Програми аналізується потреба України в енергії на основі структурних змін в економіці. У розділі 2 розглядаються питання енергоефективності й потенціал енергозбереження в різних галузях економіки. Загалом, енергозберігаючий потенціал України оцінюється на рівні 42—48 % споживання енергоресурсів, або в 145—170 млн т вугільного еквівалента (100—117 млн т у, п. у перерахуванні на нафту). У розділі 3 зазначено конкретні заходи щодо модернізації наявних і впровадження нових енергозберігаючих технологій. У розділі 4 з'ясовано процедури, що забезпечують реалізацію цієї програми.

ДПЕЗ поділяється на три основних етапи:

— перший (1997—2000 pp.) полягає у припиненні економічного спаду і поступовому економічному розвитку; не передбачалися значні інвестиції в енергозбереження, але очікувалася економія в обсязі 8—-10 % шляхом обмеження неощадливого споживання і поліпшення контролю за споживанням енергії за допомогою установки нового контрольно-вимірювального обладнання;

— другий етап (2001—2005 pp.) передбачає швидке економічне зростання на рівні 9—11 % у рік і впровадження сучасних енергозберігаючих технологій та обладнання. На цьому етапі передбачалися значні приватні й державні інвестиції в енергозбереження, оскільки технологічні заходи щодо енергозбереження є дуже ефективними і мають невеликий термін окупності;

— на третьому етапі (2006—2010рр.), коли очікується стабілізація темпів економічного зростання, значні суми накопиченого капіталу можуть спрямовуватися на підтримку структурних змін в економіці, що передбачає заміну застарілого обладнання і впровадження передових енергоефективних технологій.

Відповідно до ДПЕЗ загальна внутрішня потреба у ЗЗОВЕ у 2010 р. досягне 236 млн т у вугільному еквіваленті (163 млн т у. п. у перерахуванні на нафту), що на 44 % більше, ніж рівень споживання 1995 p., але на 8 % менше рівня 1990 р. Прогнозується, що імпорт ЗЗОВЕ у 2010 р. становитиме 114 млн т у вугільному еквіваленті (79 млн т у. п.), а обсяг вітчизняного виробництва ЗЗОВЕ в тому самому році дорівнюватиме 209 млн т у вугільному еквіваленті (144 млн т у. п.) або 65 % усього обсягу споживання (порівняно з 47 % у 1995 p.). Передбачається, що половина збільшення частки ЗЗОВЕ вітчизняного виробництва буде отримана за рахунок енергозбереження, а інша половина — шляхом збільшення обсягів вітчизняного виробництва палива і використання альтернативних джерел енергії. Річний потенціал енергозбереження змінюється щороку залежно від збільшення ВВП і споживання ЗЗОВЕ. Планується, що загальний потенціал енергозбереження у 2010 р. становитиме 100—117 млн т у. п. і його представлятимуть такі сектори: паливо й енергетика (19—26 млн т у. п.), промислове виробництво (59—65 млн т у. п.), житловий сектор (12—13 млн т у. п.), транспорт (7—8 млн т у. п.) і сільське господарство (З—4 млн ту. п.).

Повна реалізація програми забезпечує загальну економію капітальних витрат в обсязі 44 млн дол. США в період з 1996 до 2010 р. шляхом зменшення інвестицій у виробництво енергії. Ця програма повинна підвищити енергоефективність української економіки, наблизивши її до європейських стандартів, а також має високу екологічну ефективність, оскільки її реалізація сприятиме зменшенню викидів шкідливих речовин в атмосферу і забруднення навколишнього середовища.

У зв'язку з тим, що економічний спад у 1996—1999 pp. був значнішим, ніж очікувалося, встановлених у програмі планових показників енергозбереження не досягли унаслідок меншого споживання ЗЗОВЕ і браку коштів на проекти в галузі енергозбереження. У ДПЕЗ передбачалася економія в обсязі 33 млн т у. п. у 1996—1999 pp., у той час як фактичний показник становив 11 млн т у. п., або 34 % запланованого обсягу.

Закон "Про енергозбереження" діє в Україні з 1994 р. За ним регулюються юридичні, економічні та екологічні аспекти енергозбереження підприємствами й організаціями, об'єднаннями та громадянами країни. У цьому законі енергозбереження визначається як діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів у національному господарстві й реалізується з використанням технічних, економічних і правових методів.

При цьому енергозберігаюча технологія — це метод виробництва продукції з раціональним застосуванням енергії, що дає можливість одночасно зменшити енергетичне навантаження на навколишнє природне середовище і кількість енергетичних відходів, які одержують у процесі виробництва та експлуатації виготовленого продукту. Нормативом витрат палива ти енергії вважається регламентована величина витрат палива та енергії для певного виробництва, процесу, продукції, роботи, послуг. Вторинні енергетичні ресурси — це енергетичний потенціал продукції, відходів, побічних і проміжних продуктів, який утворюється в технологічних агрегатах (установках, процесах) і не використовується в самому агрегаті, але може бути частково або повністю застосований з метою енергопостачання інших агрегатів (процесів).

Відповідно до цього закону держава стимулює енергозбереження, забезпечуючи пільгове кредитування енергозберігаючих проектів і надаючи податкові пільги тим, хто використовує відновлювані джерела енергії й виробляє енергозберігаюче обладнання та матеріали. Держава перевіряє енергозбереження, здійснюючи контроль за виробництвом, переробкою і використанням енергетичних запасів, а також за відрахуваннями з державного фонду енергозбереження.

Енергозбереження в Україні також регулюється законами про альтернативні джерела енергії, про інноваційну діяльність, нафту і газ, альтернативні види рідкого й газоподібного палива і про електрику. У 1994 р. Україна підписала Європейську енергетичну хартію і ратифікувала її в лютому 1998 р. У 1997 р. Україна підписала Кіотський протокол міжнародну угоду, спрямовану на обмеження викидів в атмосферу газів, що спричинюють парниковий ефект, — і ратифікувала його в лютому 2004 р. Оскільки за Кіотською угодою для України встановили квоту викидів забруднювальних речовин на рівні 1990 р. і обсяг промислового виробництва країни значно зменшився порівняно з 1990 р. (скорочення обсягу виробництва становило у 1998 р. 51 %, але у 2003 р. воно зменшилося до 19 %. Україна має надлишкову квоту на викид шкідливих речовин в атмосферу, яку вона може продавати іншим країнам.