Розділ 5 ЕНЕРГЕТИЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ

Результати розрахунків свідчать про те, що енергетична база щороку може збільшувати обсяги економії традиційних паливно-енергетичних ресурсів за рахунок використання ВДЕ. Застосування останніх в Україні може забезпечити досягнення частки ВДЕ в загальному енергозабезпеченні таким чином: на 2005 р. — 2,7 % (5,4 млн т у. п.); 2010 p. — 3,8 % (7,6 млн т у. п.); 2020 р. — 9,6% (19,2 млн т у. п.); 2030 р. — 15,5% (31 млн т у. п.) порівняно з сучасними обсягами річного енергоспоживання в Україні (200 млн т у. п.). Отже, у 2030 р., за умови створення сприятливих умов для розвитку ВДЕ, можна досягти використання 15—16 % загальнорічного технічно досяжного енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії.

5.2. Сучасний стан енергоресурсів та енергетична політика України

На сьогодні паливно-енергетичний комплекс України характеризується технологічною відсталістю, зношеністю промислово-виробничих фондів (на 65—75 %), браком коштів на їх оновлення, недостатніми обсягами геологорозвідувальних робіт стосовно нафти й газу та введення в експлуатацію перспективних родовищ, неактивною політикою диверсифікації джерел нафто- і газопостачання тощо.

З метою розв'язання енергетичних проблем і реформування паливної та енергетичної галузей у 1994 р. була розроблена Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2010 р. У контексті сталого розвитку та вдосконалення структур виробництва і споживання визначено такі пріоритети енергетичної політики України:

— активне ресурсо- й енергозбереження;

— розширення використання безпечних беземісійних (або з низьким ступенем емісії С02) джерел енергопостачання;

— зменшення шкідливого тиску джерел енергопостачання з високим вмістом вуглеводнів на навколишнє середовище;

— створення систем моніторингу та використання індикаторів з метою спостереження за процесом інтеграції екологічних аспектів у паливно-енергетичному секторі;

— диверсифікація джерел імпортного постачання в Україну природного газу, нафти, ядерного палива;

— стабілізація й збільшення обсягів власного видобутку нафти і газу шляхом зростання обсягів розвіданих запасів;

— розвиток нафто- і газотранспортних коридорів;

— розвиток відновлюваних джерел енергії;

— використання альтернативних видів палива.

Дані про стан енергетичної галузі України представлені в табл. 5.12.

Таблиця 5.12. Статистичні дані про енергетичну галузь України (за матеріалами

Міністерства палива та енергетики України, Dragon Capital)

Згідно з оперативними даними Міністерства палива та енергетики України, виробництво електроенергії в країні за січень

— серпень 2005 р. становило 121 млрд 808,2 млн кВт · год, що на 3,3 % перевищує показник за аналогічний період 2004 р. Теплові електростанції (ТЕС) у січні — серпні збільшили вироблення електроенергії на 1,3 %, до 48 млрд 284,0 млн кВт · год, атомні електростанції (АЕС) — на 4,6 %, до 58 млрд 289,8 млн кВт · год, гідроелектростанції (ГЕС) — на 13,6 %, до 9 млрд 623,2 млн кВт · год. Комунальні теплоелектроцентралі (ТЕЦ) і блок-станції скоротили виробництво електроенергії на 7,4 %, до 5 млрд 606,0 млн кВт · год. Виробництво електроенергії нетрадиційними джерелами становило 5,2 млн кВт - год (-8,8%).

Частка АЕС у структурі виробництва електроенергії в січні

— серпні 2005 р. дорівнювала 47,9 % (+ 0,6 % до січня — серпня 2004 p.), ТЕС — 39,6 % (- 3,8 %), ГЕС — 7,9 % (+0,7 %), комунальних ТЕЦ і блок-станцій — 4,6 % (- 0,5 %). Експорт електроенергії з ОЕС України в країни Східної та Центральної Європи становив 3 млрд 22,4 млн кВт · год, що на 9,9 % (272,8 млн кВт · год) більше, ніж за аналогічний період минулого року.