Розділ «ЛЕКЦІЯ 4. Клітинний рівень організації живої матерії»

6 - анафаза;

7 - телофаза;

8 - дві дочірні клітини.

Біологічне значення мітозу: забезпечує точну передачу спадкової інформації впродовж низки послідовних клітинних циклів, стабільність каріотипу організмів певного виду.

Крім того, завдяки мітозу відбувається регенерація тканин та органів. Регенерація (від лат. regeneratio - відновлення) - відновлення організмом утрачених чи пошкоджених органів або тканин.

Дочірні клітини, які утворилися внаслідок мітозу, відрізняються від материнської: вони удвічі менші за материнську. Ріст клітин та виконання ними специфічних функцій відбувається в інтерфазі.

Чи обмежена можлива кількість поділів клітини? На це питання немає однозначної відповіді.

Які механізми можуть обмежувати число клітинних циклів у нащадків якоїсь клітини? Нині найвірогіднішою вважається гіпотеза, згідно з якою термін життя клітини залежить від довжини певних ділянок хромосом. На кінцях кожної хромосоми є ділянки - теломери, які з кожним поділом зменшуються. Це своєрідний біологічний годинник життя клітини. Таким чином, клітини, утворені при мітозі, дещо відрізняються від материнських.

Мейоз (від грецьк. meiosis - зменшення) - поділ ядра, при якому відбувається зменшення кількості хромосом удвічі, причому з однієї диплоїдної (2п) клітини утворюються чотири гаплоїдні (п). Мейоз здійснюється тільки у процесі утворення статевих клітин. Під час мейозу, на відміну від мітозу, відбуваються два послідовні поділи, інтерфаза між якими вкорочена, а у клітин рослин її взагалі немає. Кожний з цих поділів, як і мітоз, має чотири послідовні фази: профазу, метафазу, анафазу, телофазу. В результаті двох послідовних мейотичних поділів з однієї клітини з диплоїдним набором хромосом утворюється чотири клітини з гаплоїдним набором хромосом.

Біологічне значення мейозу. Мейоз являє собою досконалий механізм, який забезпечує сталість каріотипу видів, які розмножуються статевим способом. Завдяки двом поділам статеві клітини мають половинний порівняно з нестатевими набір хромосом. А набір хромосом, характерний для організмів певного виду, відновлюється під час запліднення. В результаті утворюється зигота (від грецьк. zygotos - з' єднання докупи) - диплоїдна клітина, що утворюється внаслідок злиття чоловічої й жіночої статевих клітин (гамет).

Мейоз також забезпечує і спадкову мінливість організмів. Тому клітини, що утворилися внаслідок мейозу, можуть мати відмінний від материнської набір спадкової інформації.

Амітоз - прямий поділ клітини. На відміну від мітозу при амітозі зберігається інтерфазна структура ядра і хромосоми під оптичним мікроскопом не видимі. Ядро при цьому ділиться шляхом перетяжки на дві відносно рівні частини. Точного розподілу ДНК між ними не буває. Інколи після поділу ядра перешнуровується і цитоплазма і утворюються дві клітини. В інших випадках клітина залишається двоядерною. Клітини, що утворилися внаслідок амітозу, мають порушений набір хромосом і, як правило, швидко гинуть.

4. Особливості будови та життєдіяльності клітини рослин

Клітини рослинних організмів мають всі ознаки будови еукаріотичної клітини. Однак є особливості.

Оскільки рослини ведуть нерухомий спосіб життя, надмембранний комплекс поверхневого апарату їхніх клітин утворює жорстку клітинну стінку. Клітинна стінка ізолює клітини рослин. Вона побудована з упорядковано розташованих молекул целюлози. Крім целюлози, до складу клітинної стінки входять і більш складні полісахариди - пектини.

Через великі розміри рослин їхні клітинні стінки мають бути особливо міцними. Стінки багатьох рослинних клітин можуть піддаватися здерев'янінню - просочуванню лігніном - речовиною, що скріплює целюлозні волокна. Особливо таких клітин багато у складі деревини і кори рослин, що ростуть на суходолі.

Обмін речовин між сусідніми клітинами здійснюється через тяжі цитоплазми, що проходять крізь пори у клітинних стінках.

Клітини рослин мають вакуолі, заповнені клітинним соком. Клітинний сік - це складний розчин мінеральних солей, органічних кислот, цукру, амінокислот, водорозчинних білків, деяких ферментів, водорозчинних пігментів, які надають йому червонувате або синювате забарвлення. Клітинний сік у вакуолях рослинних клітин тисне на мембрану, що забезпечує тургор (пружність тканин).

У молодих клітинах вакуолей може бути декілька, згодом вони зливаються, утворюючи центральну вакуолю.

Характерними компонентами всіх рослинних клітин є пластиди, в яких відбувається фотосинтез.