Розділ «12. Комплексна схема класифікації документів»

А. Десятинна класифікація Мелвіля Дьюі

(ДКД, Dewey Decimal Classification, DDC).

Універсальна класифікаційна система, розроблена в 1876 р. американським бібліотекарем М. Дьюі (1851- 1931рр.). Призначалася для систематичного розміщення книг у публічних бібліотеках США. У перших виданнях мала за мету лише перерахування документів, однак із самого початку містила елементи схованої типізації. Згодом типові розподіли виділилися в самостійні допоміжні таблиці й система придбала комбінаційний характер.

Складається система з основних таблиць (Schedule) і допоміжних таблиць (Tables). Складовими частинами повного видання є також Relative Index (дослівно: "покажчик родинних відносин") - АПУ й Manual (Керівництво), у якому подано повний методичний коментар до таблиць (приватна методика систематизації).

ДКД - найпоширеніша у світі класифікаційна система, застосовується в 135 країнах. На своїй батьківщині, у США, ДКД використовують 95% публічних і шкільних бібліотек, 25% від загального числа бібліотек коледжів й університетів, 20% спеціальних бібліотек. ДКД переведена на 30 мов світу.

1-ше видання ДКД-1876 р. (44 а), 2-ге - 1885 р. (314 с). За життя М. Дьюі було опубліковано 12 видань. У 1896 р. М. Дьюі утворив Forest Press Foundation, якому передав права видання й розвитку ДКД у США (у Європі аналогічні права були передані Міжнародному бібліографічному інституту).

20-те видання опубліковане в 1989 р. в 4-х т. (3378 а), 21-ше - в 1996 р. переведено російською мовою.

У 1980 р. OCLC (Online Computer Library Center, Ohio) придбав Forest Press й утворив видавництво OCLC Forest Press, що випускає видання ДКД. 20-те видання ДКД підготовлене повністю за допомогою комп'ютерної техніки. У 1993 р. вийшов у світ оптичний диск (CD-ROM) "Electronic Dewey DDC 20", в 1996 p. - оптичний диск Windows DC 21.

Усі передплатники видань ДКД безкоштовно одержують повний комплект доповнень, що випускаються, і виправлень - "Dewey Decimal Classification, Additions, Notes and Decisions (DC&).

Б. Універсальна десятинна класифікація

(УДЮ УДК являє собою ієрархічну комбіновану систему на основі "Десятинної класифікації" й складається з трьох частин - основних таблиць, визначальних таблиць та абетково-предметного покажчика. Розроблена в 1895-1905 pp. в Міжнародному бібліографічному інституті в Брюсселі під керівництвом бельгійських вчених П.Отле та А.Лафонтена.

У 1956 р. в СРСР було створено Всесоюзний інститут наукової й технічної інформації, який стає членом Міжнародної федерації по документації, одержує еталон таблиць УДК. Фахівці знайомляться із таблицями УДК, в удосконаленні яких відповідно до Правил УДК можуть брати участь багато країн світу - члени Міжнародної федерації. Якщо зауважень або заперечень не надходило протягом чотирьох місяців, проект автоматично приймався й входив у черговий випуск "Extensions and corrections to the UDC" (Доповнення й виправлення до УДК, публікуються з 1950 року).

На початку с70-х років XX ст. у країні формується мережа органів науково-технічної інформації (НТІ). Відповідно до рекомендацій Всеросійської наради працівників НТІ, Рада Міністрів СРСР 14 травня 1962р. видає Постанову (№ 445) "Про заходи щодо поліпшення організації науково-технічної інформації в країні", у п.5 якого зазначається: "Увести з 1963 року в науково-технічних видавництвах, редакціях науково-технічних журналів, в організаціях науково-технічної інформації, науково-технічних бібліотеках обов'язкову класифікацію всіх публікацій по універсальній десятковій системі".

Кордони застосування УДК були розширені за рахунок медичних і сільськогосподарських бібліотек і всієї мережі органів інформації без обмежень за галузевою ознакою.

У 1963-1966 рр. централізованими зусиллями бібліотек й органів НТІ здійснюється перше видання УДК російською мовою. Переклад виявляється в ряді місць неадекватним, окремі випуски видані в різному поліграфічному виконанні із численними пропусками. Приймається рішення публікувати галузеві таблиці УДК (виходять у світ з 1964р.).

У 1966 р. Комітету стандартів, видавництву стандартів і знову організованому Всесоюзному інституту науково-технічної інформації (по стандартизації), класифікації й кодуванню доручена підготовка другого видання таблиць УДК російською мовою. Видання випущене в 1969-1970рр. з авторизованим номером Міжнародної федерації № 447 в 6-ти томах 9-ти книгах.

У 1982-1987рр. публікується третє видання УДК російською мовою (№ 572) в 7-ми вип. 11-ти книгах. Одночасно виходять у світ продовжувані випуски "Нове в УДК", що містять сторінки з доповненнями й виправленнями. У 1969 р. випущено видання УДК в одному томі.

З 1997р. НТЦ "Ректор", що одержав право перекладу, видання й поширення таблиць УДК у Росії й СНД, видає повний переклад еталону УДК російською мовою. Нові таблиці публікуються за назвою "Універсальна десятинна класифікація. Четверте повне видання".

До кінця 2000 р. вийшло у світ 3 томи, усього передбачається 10 томів, у двох додаткових томах буде опублікований алфавітно-предметний покажчик.

В. Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК)