Самозапалення – само загоряння, що супроводжується появою полум'я.
Вибух – надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.
До основних показників пожежної небезпеки відносять:
• температуру спалаху;
• температуру запалення;
• температуру межі запалення;
• температуру самонагрівання та інше.
Температура спалаху – це найнижча температура горючої речовини при якій над поверхнею утворюються пари та гази, здатні спалахувати в повітрі від джерела запалювання (але горіння при цьому ще неможливе).
Температура запалення – це температура горючої речовини, при якій вона виділяє горючі пари та гази з такою швидкістю, що після запалення їх від джерела запалювання утворюється стійке горіння.
Температурні межі запалення – це температури, при яких насичені пари речовини утворюють в даному окисному середовищі концентрації, рівня відповідно нижньому і верхньому концентраційним граничним рівням запалення рідин.
Концентраційні межі запалення речовини виражають в процентах відносно кисню повітря.
У повітрі знаходиться близько 21% кисню. Зменшення його до 16-18% призводить до того, що більшість речовин і газів горіти не можуть. Всі речовини мають нижні і верхні концентраційні граничні рівні.
Мінімальну концентрацію пилу чи газу в повітрі, при якій відбувається їх загоряння, називають нижнім граничним концентраційним рівнем запалення.
Верхнім граничним концентраційним рівнем запалення називають максимальну концентрацію пилу чи газу в повітрі, при якій ще відбувається їх загоряння. Горіння спостерігається в інтервалах між нижнім і верхнім граничним концентраційним рівнем. Зменшення або збільшення концентрації речовини або газу призводить до того, що горіння не буде, оскільки в першому випадку кількість речовини недостатня, і в другому випадку – кількість її надмірна (недостатньо кисню).
Зона горіння – це частина простору де відбуваються процеси термічного розкладання чи випаровування речовин і матеріалів.
Зона теплової дії – це простір, у якому відбувається процес теплообміну між поверхнею полум'я та горючою речовиною, що прилягає до межі зони горіння, де теплова дія створює умови, неможливі для перебування людей без проти теплового захисту.
Зоною задимлення називається частина простору, що межує із зоною горіння й заповнена димовими газами в концентрації, що становить загрозу для життя й здоров'я людей. Ця зона включає в себе всю зону теплової дії і значно її перевищує.
Тривалість пожежі, а також матеріальні збитки залежать від характеру горючої речовини й величини пожежного навантаження, тобто маси горючих матеріалів на одиницю площі.
Горючі речовини можуть перебувати в трьох агрегатних станах: рідкому, твердому і газоподібному.
Горючі рідини за пожежонебезпекою ділять на два класи: до першого відносять рідини з температурою спалаху до 61°С (бензин, етиловий спирт, ацетон, нітроемалі тощо), вони мають назву легкозаймистих рідин (ЛЗР); до другої – рідини з температурою спалаху понад 61 °С (мастильні матеріали, мазут, трансформаторне масло тощо), вони мають назву горючих рідин (ГР). Ці речовини характеризуються масовою швидкістю горіння, г/с.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека життєдіяльності» автора Федик С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пожежна безпека.“ на сторінці 2. Приємного читання.
