Розділ «6.2. Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення. Моніторинг небезпек життєвого середовища людини в Україні»

Комісія ООН з прав людини утворена в 1946 р. представниками 43 держав.

Крім організацій, що поширюють свою діяльність на весь світ діє ряд регіональних, наприклад, в рамках Ради Європи створено Європейську комісію з прав людини та Європейський суд.

Міжнародне законодавство, що пов'язано з питаннями безпеки життєдіяльності має глибокі корені. На всіх історичних етапах розвитку цивілізації приймалися закони, що торкалися безпеки людей. Для прикладу розглянемо законодавство, прийняте в найближчий історичний період з різних аспектів безпеки життєдіяльності людини.

Основним документом на якому ґрунтується освіта та наука з безпеки життєдіяльності людини є Концепція про сталий розвиток людства. Ця концепція, так звана "Декларація Ріо", була обґрунтована і викладена в рішеннях Конференції ООН у Ріо-де-Жанейро 1992 р.

Закон "Про об'єкти підвищеної небезпеки" є українською копією Директиви Севезо ІІ.

Це потребує застосування єдиних підходів державного управління й регулювання безпеки існуючого спектра потенційно-небезпечних об'єктів (ПНО) та приєднання України до інших міжнародних угод і конвенцій з питань безпеки життєдіяльності та спільних дій у разі транскордонних екстремальних ситуацій з урахуванням національних інтересів та за умов істотного зниження ризиків для нашої країни.

Акти проти рабства і невільництва:

- Берлінський Генеральний акт 1885 р;

- Брюсельські Генеральний акт і декларація 1890 р.;

- Сен-Жерменська конфенція 1919 р. Подальший розвиток цього напрямку:

- Конвенція, щодо рабства підписана в Женеві 25 вересня 1926 р. із змінами протоколом від 7 грудня 1953 р.;

- Конвенція Міжнародної організації праці від 28 серпня 1930 р. про примусову або обов'язкову працю.

Акти з прав людини:

- Загальна декларація прав людини прийнята 10 грудня 1948 р.; та пакти 1966 р. (громадські і політичні, соціальні, економічні і культурні, колективні).

Прийняття цих документів значною мірою вплинуло не тільки на внутрішні законодавства багатьох країн, але й на розвиток гуманітарної правосвідомості у всьому світі.

- Віденська декларація прийнята на всесвітній конференції з прав людини 25 червня 1993 р.

- Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод схвалена 4 листопада 1950 р.

Дотримання і захист всіх прав людини й основних свобод є священним обов'язком всіх держав, а універсальність цих прав і свобод носить безсумнівний характер.

Для того, щоб міжнародний правовий акт набрав чинності в Україні його розглядає та ратифікує Верховна Рада. Ці закони становлять окрему групу законодавчих актів, що торкаються питань безпеки життєдіяльності.

Конвенцію ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок" Україна ратифікувала у 1980 році.