TextBook МО = £ М1С1 , (3.18)
1=1
де N. - кількість людей в споруді, чол; Сі- відсоток втрат (табл. 20); п - кількість споруд на об'єкті.
Можливі втрати від дії НХР в осередку ураження визначається за таблицею 3.15.
Таблиця 3.15
Можливі втрати населення, робітників і службовців ОЕ від дії НХР у зоні хімічного ураження, %
| Умови перебування людей | Без протигазів | Забезпеченість людей протигазами % | ||||||||
| 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 90 | 100 | ||
| На відкритій місцевості | 90-100 | 75 | 65 | 58 | 50 | 40 | 35 | 25 | 18 | 10 |
| У простіших укриттях, у будівлях | 50 | 40 | 35 | 30 | 27 | 22 | 18 | 14 | 9 | 4 |
Примітка. Орієнтовна структура втрат може розподілятись за такими даними: легкі - до 25 %, середньої тяжкості (з виходом із строю не менше ніж на 2-3 тижні і потребують госпіталізації) - до 40 %, зі смертельними наслідками - до 35 %.
Розрахунок параметрів зони теплового впливу, яка може утворитися під час при пожежі
Розрахунок характеристик зони задимлення, що утворюється при пожежі
Зона задимлення є небезпечною для людини, якщо вміст оксиду вуглецю складає понад 0,2%, вуглекислого газу понад 6%, кисню менше 17%. При наявності в зоні горіння НХР, пластмас, фанери можуть виділятися токсичні продукти: фенол, формальдегід, хлористий водень, ціаністий водень, оксиди азоту та інші речовини (табл. 3.18).
Таблиця 3.18
Токсичні речовини, що виділяються під час задимлення
| Токсична речовина | Матеріали, що виділяють токсичні речовини під час пожежі | Смертельно небезпечні концентрації через 5...10 хв | Небезпечні концентрації через 30 хв | ||
| % | мг/л | % | мг/л | ||
| Оксид вуглецю | Каучук, оргскло, вініпласт | 0,5 | 6 | 0,2 | 2,4 |
| Хлористий водень | Вініпласт, каучук, пластикат | 0,3 | 4,5 | 0,1 | 1,5 |
| Фосген | Фторопласт | 0,005 | 0,25 | 0,0026 | 0,1 |
| Оксид азоту | Нітрон, органічне скло | 0,05 | 1,0 | 0,01 | 0,2 |
| Сірководень | Лінолеум | 0,08 | 1,1 | 0,04 | 0,6 |
| Сірчистий газ | Каучук, сірка | 0,3 | 8,0 | 0,04 | 1,1 |
Зона задимлення при пожежі має форму трапеції (рис. 3.5)
Ширину зони задимлення Ш визначають за формулою:
Ш = В+2ЛВ, (3.21)
де ЛВ = 0,1Г - при стійкому вітрі (відхилення менш ±6°); ЛВ = 0,4Г - під час дії нестійкого вітру (відхилення більш 6°); а, Ь - коефіцієнти частки маси токсичних продуктів у первинній і вторинній хмарах(табл. 3.19). При пожежі коефіцієнти а і Ь для всіх НХР приймають значення: а = 1, Ь= 0; ЛВ - для стійкого вітру.
Глибину небезпечної за токсичною дією частини зони задимлення Г, м, визначають за співвідношенням
Г = 342 м_Ь±!>ї 13 (3.22) К ІК 2у^Б
де М - маса токсичних продуктів горіння, кг; D - токсична доза, мгхв/л; v - швидкість переносу диму, дорівнює ЇМ (табл. 3.19), м/с; К1 - коефіцієнт шорсткості поверхні: відкрита поверхня - 1; степова рослинність, сільгоспугіддя - 2; чагарник, окремі дерева - 2,5; міська забудова, ліс - 3,3; К2 - коефіцієнт ступеня вертикальної стійкості атмосфери (інверсія - 1; ізотермія - 1,5; конвекція - 2).
Таблиця 3.19
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека життєдіяльності» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.8. Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів“ на сторінці 5. Приємного читання.