Базою розподілу ТЗВ у закладах, де їх розмір і перехідні залишки є невеликими, можна визначити їх вартість, а розрахунок здійснювати відповідно до цін придбання без урахування торговельної націнки.
Таким чином, у межах облікової політики підприємств ресторанного господарства має бути зафіксовано:
• 1) метод віднесення транспортно-заготівельних витрат до придбаних запасів (суцільна ідентифікація, розподіл, комбінований);
• 2) структура робочого Плану рахунків у частиш відображення транспортно-заготівельних витрат;
• 3) методика нагромадження та розподілу транспортно-заготівельних витрат.
Тобто проблемним є відпрацювання елементів облікової політики підприємствами ресторанного господарства в частині накопичення і розподілу ТЗВ, що має стосунок в цілому до галузі незалежно від облікової моделі, що використовується.
Наведені методичні підходи дають змогу визначити загальну модель обліку за торгово-виробничим підходом (рис. 2.13).
Рис. 2.13. Модель обліку підприємств ресторанного господарства за торгово-виробничим підходом
На противагу торгово-виробничому підходу під час реформування обліку було розроблено виробничий підхід. За виробничим підходом в підприємствах ресторанного господарства, якщо формально дотримуватися методології обліку запасів (П(С)БО 9 "Запаси"), витрат (П(С)БО 16 "Витрати") та Інструкції № 291, модель обліку операцій із виготовлення власної продукції та її реалізації аналогічна порядку обліку витрат з виготовлення продукції та її продажу у виробничій сфері. Схематично таку модель обліку представлено на рис. 2.14.
Згідно з Інструкцією № 291 облік витрат на виготовлення власної продукції здійснюється на рахунку 23 "Виробництво". За дебетом рахунку відображається витрачання ресурсів, які безпосередньо відносять до конкретного об'єкта витрат (прямі витрати). До складу прямих витрат, окрім матеріальних, включаються витрати на оплату праці й інші прямі витрати. До того ж у дебет рахунку 23 "Виробництво" списуються змінні і постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Рис. 2.14. Модель обліку на підприємствах ресторанного господарства за виробничим підходом
При цьому в П(С)ВО 16 "Витрати" визначення терміна "об'єкт витрат" надано лише узагальнено без галузевого забарвлення, оскільки конкретний перелік об'єктів витрат кожне підприємство встановлює самостійно, враховуючи особливості виробництва, технології, вимоги користувачів та ін.
Прихильники виробничого підходу вважають, що об'єктом спостереження в галузі доцільно вважати продукцію власного виробництва, яка вимагає ідентифікації витрат, здійснених під час її виготовлення.
Необхідно зазначити, що Методичні рекомендації "Про порядок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій об'єктами господарської діяльності у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з національними стандартами" від 17 червня 2003 р. № 157 намагалися поєднати цей підхід з традиційним для галузі процесом формування цін, що зумовило механічне поєднання виробничого підходу з традиційним порядком формування цін.
За цими підходами підставою для встановлення ціни продажу продукції ресторанного господарства є калькуляційна картка. Прихильники цього підходу надають перевагу тому, що в основу обліку покладено, як вже було зазначено, складання калькуляційних карток. На їхню думку, складання та ведення калькуляційних карток забезпечує взаємозв'язок обліку з ціноутворенням. На наш погляд, такий підхід у сучасних умовах є невиправданим ні за економічним змістом, ні за вимогами чинного законодавства, ні за потребами облікового забезпечення.
Прихильники виробничого підходу об'єктом обліку витрат на підприємствах ресторанного господарства вважають кожну страву, включену до плану-меню, і кулінарний виріб, на який складена калькуляційна картка. Таким чином, вартість продажу формується в момент приготування і продажу блюд* Фактична собівартість реалізації визначається наприкінці місяця.
Такий підхід не відповідає потребам інформаційного забезпечення навіть такої консервативної моделі ціноутворення, як "витрати-плюс", оскільки фактична собівартість реалізації визначається лише наприкінці місяця.
Цей підхід базується на ототожнені процесу обліку і калькулювання. Зв'язок обліку і калькулювання є неоднозначним щодо не лише ресторанного господарства, а й будь-якого виду підприємницької діяльності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облікові моделі як основа формування облікової політики“ на сторінці 4. Приємного читання.
