Сучасний стан обліку маркетингово-збутових витрат та елементи облікової політики
Відповідно до чинного Плану рахунків та П(С)БО 16 "Витрати", облік маркетингово-збутових витрат передбачено вести на рахунку 93 "Витрати на збут", де відображаються: витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції; ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди працівникам, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), передпродажну підготовку товарів, відрядження працівників, зайнятих збутом, утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом, транспортування і страхування готової продукції відповідно до умов поставки, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.
Чинне законодавство передбачає для обліку витрат один із таких варіантів. По-перше, групування витрат за економічними елементами на рахунках класу 8, списання прямих і виробничих накладних витрат на рахунок 23 "Виробництво" та віднесення інших витрат на рахунок 79 "Фінансові результати". По-друге, групування витрат за економічними елементами з подальшим їх списанням на рахунок 23 "Виробництво" та рахунки витрат за видами діяльності (клас 9) із подальшим віднесенням витрат на результати основної діяльності. Третій варіант аналогічний попередньому, за виключенням групування витрат за економічними елементами. Вибір варіантів ведення обліку витрат е елементом облікової політики підприємства.
Методика й організація обліку витрат відповідно до чинного Плану рахунків та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку є сьогодні більш адаптованою до міжнародної, зокрема англо-американської моделі обліку. В її основу покладені метод обліку й калькулювання витрат "директ-костинг", який передбачає визначення собівартості за змінними витратами та списання операційних невиробничих витрат одразу без додаткового їх розподілу між видами продукції, вартістю реалізованої та залишками нереалізованої продукції, на фінансові результати від основної діяльності.
Проте інформація, що формується в межах фінансового обліку, сьогодні дає змогу провести лише загальний аналіз невиробничих витрат, оскільки вона орієнтована на узагальнюючі показники фінансової звітності. Для розроблення конкретних заходів з покращення структури витрат, збільшення їх ефективності з метою раціонального управління ними необхідна більш детальна інформація, яку повинна забезпечувати система внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.
Жоден із перерахованих вище варіантів обліку витрат, який допускає П(С)БО 16 "Витрати", не передбачає можливості формування надійної інформаційної бази управління маркетингово-збутовими витратами, у зв'язку з чим дані про використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, спрямованих на реалізацію функції маркетингу, залишаються поза увагою бухгалтерів.
Так, у П(С)БО 16 "Витрати" немає чіткості у визначенні та розмежуванні витрат маркетингово-збутової діяльності. Пункт 19 П(С)БО 16 "Витрати" визначає збутові витрати як "витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції". Визначення маркетингових витрат у чинному стандарті немає. Вони подаються лише як елементи збутових витрат, а саме витрати на рекламу, дослідження ринку (маркетингові).
Це пояснюється тим, що маркетингова діяльність є порівняно новою для вітчизняних підприємств і поки що її зміст та завдання однозначно не визначені в економічній літературі. Проте досвід роботи закордонних та вітчизняних підприємств показує, що маркетинг і збут є різними видами діяльності, вони мають відмінні цілі та методи їх реалізації і є обов' язковим дуже важливим елементом успішної роботи підприємств в умовах ринку. Вони вимагають певних витрат, що потребує організації відповідної інформаційної бази для оцінки їх ефективності.
Основною передумовою раціональної організації обліку маркетингово-збутових витрат є їх обгрунтована класифікація та чітка постановка мети, задля якої здійснюється облік певного виду витрат і завдань, що її реалізують. При цьому слід розуміти, що жодна класифікація, якою б науково обґрунтованою вона не була, не може бути визначена однозначно. Побудова обліку невиробничих витрат повинна передбачати певну свободу підприємств у визначенні методології їх обліку.
Таким чином, важливою передумовою формування раціональної облікової політики маркетингово-збутових витрат є їх класифікація.
У сучасних умовах становлення ринкової економіки та розроблення ринкового механізму неможливо жорстко регламентувати склад невиробничих витрат. За таких обставин стандарти, що регламентують облік невиробничих витрат, містять лише загальні підходи до класифікації витрат, які дають змогу підприємствам самостійно формувати склад та статті витрат. Отже, визначення статей витрат та їх складу є важливим елементом облікової політики.
Згадані недоліки діючої методики обліку витрат, що регламентується П(С)БО 16 "Витрати", приводять до того, що інформація про однорідні за економічним змістом витрати, пов'язані з маркетингово-збутовою діяльністю, відображається на різних рахунках, а саме:
• 23 "Виробництво" - витрати допоміжних виробництв: транспортної дільниці з надання відповідних послуг маркетинговій службі підприємства; рекламного відділу, пов'язані з розробкою і виготовленням ескізів, етикеток, зразків фірмової упаковки, рекламоносіїв;
• 39 "Витрати майбутніх періодів" - передплата преси; сплачені наперед збори до державних органів влади; витрати на проведення рекламних кампаній та маркетингові дослідження продукції, що випускатиметься у майбутньому;
• 92 "Адміністративні витрати" - витрати на заробітну плату та відрахування на соціальні заходи працівників відділу маркетингу, на службові відрядження, ремонт та утримання приміщень маркетингової служби; витрати, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням апарату управління маркетингової служби; оплата послуг сторонніх організацій: інформаційно-консультативного характеру, поштово-телеграфних, з обслуговування технічних засобів управління; витрати на підвищення кваліфікації; амортизаційні відрахування за основними засобами та нематеріальними активами; орендна плата;
• 941 "Витрати на дослідження і розробки" - витрати на виробництво нових видів продукції у період їх освоєння; витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням випуску нових видів продукції;
• 93 "Витрати на збут" - витрати на рекламу і передпродажну підготовку товарів; представницькі витрати; витрати на участь у виставках, ярмарках, вартість безоплатно переданих зразків і моделей;
• 47 "Забезпечення майбутніх витрат та платежів" - витрати на створення резервів для післяпродажного обслуговування, гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування.
Таким чином, для раціональної побудови бухгалтерського обліку витрат і можливості використання облікових даних для інформаційного забезпечення управління витратами необхідним є відпрацювання такого елемента облікової політики, як робочий План рахунків, у частині витрат на маркетингово-збутову діяльність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облікова політика як інструмент управління витратами маркетингово-збутової діяльності“ на сторінці 1. Приємного читання.
