У теорії та практиці облік незавершеного виробництва традиційно поділяється на оперативний і бухгалтерський, що також має бути враховано під час формування облікової політики.
Тому необхідно впорядкувати рух інформації про стан незавершеного виробництва, для чого на підприємствах розробляють графіки документообігу, в основу яких покладено відбір документів, установлення відповідальних за їх складання осіб та строків подання документів. На рис. 2.5 узагальнено документування процесу формування та оцінки незавершеного виробництва у машинобудуванні.
Оперативний облік ведеться в цехах у натуральному вираженні на підставі первинних документів з обліку виробітку і внутрішнього руху напівфабрикатів.
Порядок оперативного обліку руху заготівель і деталей, що перебувають у процесі оброблення, залежить від складності, організації і технології виробництва, номенклатури випуску, порядку приймання готової продукції працівниками відділу технічного контролю, порядку зберігання міжопераційних заділів тощо.
Перш за все на організацію оперативного обліку незавершеного виробництва впливає структура управління виробництвом: виокремлюють підприємства з цеховою та безцеховою структурами управління. На підприємствах, що характеризуються безцеховою структурою, облік руху незавершеного виробництва організується лише як облік руху між окремими операціями технологічного процесу. Підприємствам з цеховою структурою управління притаманні як внутрішньоцехова, так і міжцехова системи обліку руху незавершеного виробництва. Схема руху незавершеного виробництва на машинобудівних підприємствах із цеховою структурою управління подана на рис. 2.6.
Рис. 2.5. Документальне оформлення руху інформації про залишки незавершеного виробництва (НЗВ)
Таким чином, під час обґрунтування елементів облікової політики незавершеного виробництва необхідно кваліфікувати структуру управління підприємства.
Впливає на організацію обліку незавершеного виробництва також організація складського господарства на підприємствах, які відповідно до цієї ознаки поділяються на дві групи. Організація складського господарства на підприємствах першої групи передбачає лише наявність складів сировини і матеріалів та готової продукції, а підприємства другої групи забезпечені, крім цього, складами чи коморами кожного структурного підрозділу, що забезпечує більшу достовірність облікових даних про залишки незавершеного виробництва та рівень їх оброблення за кожним цехом, а відповідно, й усім підприємством.
Отже, під час обґрунтування елементів облікової політики незавершеного виробництва необхідно враховувати організацію складського господарства.
Для запобігання необгрунтованому збільшенню залишків незавершеного виробництва на підприємстві доцільно відстежувати порядок їх формування та переміщення за всіма операціями технологічного процесу впродовж усього часу виготовлення готової продукції.
Контроль за рухом деталей і напівфабрикатів за окремими виробничими операціями здійснюється на підприємстві у системі внутрішньоцехового обліку незавершеного виробництва, в межах якого і формується початкова інформація про хід виробничого процесу. При цьому облік руху незавершеного виробництва починається з першої операції оброблення сировини та матеріалів, оскільки, відповідно до загальноприйнятої практики, що не суперечить чинному законодавству, сировина і матеріали вважаються незавершеним виробництвом у випадку, якщо вони пройшли першу операцію оброблення за технологічним маршрутом.
Оскільки процес виготовлення продукції розпочинається, як правило, у заготівельних цехах, То перш за все необхідно визначити організаційні аспекти обліку незавершеного виробництва в цих підрозділах, а саме методи документування використання матеріалів. У заготівельних цехах машинобудівних підприємств для посилення контролю доцільно застосовувати метод сигнального документування та метод партіонного розкрою.
Метод сигнального документування застосовується до матеріалів, облік яких ведеться за кожною одиницею. Під час використання цього методу відпуск матеріалів у межах норм витрачання оформляються звичайними первинними документами, а додаткове витрачання - спеціальними сигнальними документами.
Метод партіонного розкрою застосовується до матеріалів, що обліковуються за площею. Розкрій кожної партії таких матеріалів оформлюється карткою або актом розкрою матеріалу. У заготівельних цехах машинобудівних підприємств для обліку деталей та контролю за використанням спожитого на виробництві матеріалу (листової сталі, смуг, прутів та інших профілів металу) застосовують листи розкрою.
У них зазначають кількість нарізаних деталей, фактичне витрачання металу на їх виготовлення, відхилення фактичного витрачання від поточних норм, а також контролюється правильність витрачання металу в процесі виробництва. Фактична кількість деталей, що були розкроєні, зіставляється з контрольним розрахунком їх виходу (завданням). Нарізані заготовки приймає майстер або контролер, їх фактична кількість зазначається у відповідному розділі листа розкрою або у рапорті про виробіток.
Якщо неможливе застосування перших двох методів контролю витрачання матеріалів, то використовується інвентарний метод, який передбачає визначення фактичного витрачання матеріалу шляхом проведення щомісячної інвентаризації, а як первинний документ з обліку виготовлених деталей на машинобудівних підприємствах складають "Звіт про використання металу".
Таким чином, у процесі розроблення організаційної моделі обліку незавершеного виробництва необхідно обґрунтувати доцільний варіант документування витрачання матеріалів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні аспекти документування незавершеного виробництва та їх вплив на облікову політику“ на сторінці 1. Приємного читання.
