Формування облікової політики основних засобів

Облікова політика

Серед необоротних активів підприємства найбільшу частку, як правило, становлять основні засоби. Облік наявності, руху, використання та інших операцій з основними засобами здійснюється відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби". Облікова політика підприємства в частині основних засобів складається з великої кількості неоднорідних і нерівнозначних елементів, а саме: з визнання основних засобів та встановлення вартісного ліміту розмежування основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА); первісної оцінки; методів амортизації, визначення у зв'язку з цим складу об'єктів та строків корисного використання окремих об'єктів основних засобів та їх груп; визначення ліквідаційної вартості основних засобів; обґрунтування необхідності та процедури проведення переоцінок; відображення в обліку витрат на поліпшення основних засобів, диференціації підходів у обліку до основних засобів як до об'єктів промислової та інвестиційної власності тощо. Елементи облікової політики щодо основних засобів, наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Елементи облікової політики основних засобів

Елементи облікової політики основних засобівЗміст елементів облікової політики основних засобів
1. ВизнанняТестування об'єктів на відповідність: · визначенню основних засобів (п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби"); ознакам активу (відповідно до п. 6 П(С)БО 7 "Основні засоби")
2. Розмежування основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА)Підприємство самостійно встановлює вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА, керуючись власним досвідом, інтересами оптимізації обліку та оподаткування, враховуючи середній рівень вартості засобів праці на підприємстві тощо

Продовження табл. 2.1

Елементи облікової політики основних засобівЗміст елементів облікової політики основних засобів
3. Первісна оцінкаСлід розрізняти підхід до оцінки первісної вартості: · об'єктів, придбаних за грошові кошти та створених підприємством; об'єктів, придбаних групою із загальною сумою зобов'язань за ними; безоплатно отриманих об'єктів; об'єктів основних засобів, внесених до статутного капіталу; об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних; об'єктів, отриманих в обмін на подібні і неподібні об'єкти тощо
4. Прийняття рішень щодо збільшення/ зменшення первісної вартостіВизначення: · - складу та характеристик витрат на поліпшення основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які збільшують майбутні вигоди і, як наслідок, балансову вартість основних засобів; · - умов та критеріїв суттєвості для проведення до оцінок (уцінок) первісної вартості для окремих груп основних засобів на підприємстві
5. Виділення об'єктів обліку основних засобівОб'єкт є не тільки одиницею ведення обліку основних засобів, а й одиницею нарахування амортизації. Одним з основних критеріїв для виділення об'єкта є очікувані строки його використання на підприємстві (конструктивно та функціонально відокремленого пристрою або його частини)
6. Зарахування об'єктів до груп класифікації для цілей бухгалтерського обліку, розроблення робочого плану рахунківОднотипні за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основні засоби слід об'єднати в групи основних засобів, назви яких відповідають субрахункам до рахунку 10 "Основні засоби" робочого Плану рахунків підприємства

Продовження табл. 2.1

Елементи облікової політики основних засобівЗміст елементів облікової політики основних засобів
7. Визначення строків корисного використання об'єктів основних засобівСтроки корисного використання окремих об'єктів, запланованих (очікуваних) саме на цьому підприємстві. Вони не можуть і не повинні збігатися з технічними, економічними, максимально можливими, податковими строками служби (амортизації)
8. Визначення ліквідаційної вартості об'єктів основних засобівМоже бути як нульовою, так і не нульовою, залежно від завдань економічної політики конкретного підприємства. Є декілька способів визначення (вимірювання) ліквідаційної вартості об'єктів
9. Методи амортизаціїОбираються методи амортизації об'єктів із методів, визначених П(С)БО 7 "Основні засоби" на підставі критеріїв економічної стратегії та завдань облікової політики, встановлених самим підприємством, а саме: · прямолінійний; виробничий; зменшення залишкової вартості; подвійного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; передбачений податковим законодавством
10. Перегляд методу амортизації та строку експлуатаціїМожуть переглядатися згідно з умовами П(С)БО 7 у разі зміни способу отримання економічних вигод від використання об'єкта основних засобів
11. Метод амортизації для інших необоротних матеріальних активів (крім МНМА і бібліотечних фондів)Метод амортизації обирається один з двох можливих: · прямолінійний; виробничий

Закінчення табл. 2.1

Елементи облікової політики основних засобівЗміст елементів облікової політики основних засобів
12. Метод амортизації для МНМА і бібліотечних фондівВизначається підприємством одним з таких можливих методів: · прямолінійний; виробничий; 50 % у перший місяць використання, 50 % у місяці списання з балансу; 100 % вартості в першому місяці використання об'єкта
13. Встановлення джерел інформації для визначення за необхідності справедливої вартості окремих видів основних засобів, що діють на підприємствіНеобхідно з'ясувати, які можливі джерела інформації можна використати для таких операцій: · - придбання групи основних засобів із загальною сумою зобов'язань з придбання; · безоплатного отримання основних засобів; отримання основних засобів як внеску до статутного капіталу; отримання основних засобів в обмін на подібні і неподібні активи; визначення чистої вартості реалізації
14. Зменшення корисностіВизначення: · порядку розрахунку розміру зменшення корисності основних засобів; джерел інформації про причини зменшення корисності; стратегії відображення (невідображення) в обліку зменшення корисності основних засобів
15. Витрати, пов'язані з підтриманням об'єкта в робочому стані (не поліпшення)Такі витрати не змінюють очікувані вигоди від використання об'єкта та належать до складу витрат. Склад таких витрат на підприємстві доцільно встановити за окремими об'єктами

П(С)ВО 7 "Основні засоби" встановлено процедуру "визнання" об'єкта основних засобів активом. За П(С)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби" об'єкт визнається активом, якщо є ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання і вартість його може бути достовірно визначена.

В обліковій практиці багатьох підприємств не розмежовано основні засоби як об'єкт бухгалтерського і податкового обліку. В більшості випадків методологічні принципи та прийоми щодо визнання, групування й оцінки основних засобів у наказах з облікової політики не деталізуються і, як наслідок, порушуються. Для цілей оподаткування Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" використовує термін "основні фонди", визначений як матеріальні цінності для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

У визначенні акцентовано на використанні об'єктів у господарській діяльності, що дає змогу зробити висновок, що для цілей оподаткування виділяється лише група виробничих основних фондів. Усі основні засоби згідно з цим законом поділяються на "основні фонди" і "невиробничі фонди", для яких встановлено особливий порядок податкового обліку. Тобто невиробничі фонди не входять до складу основних фондів.

Термін "основні засоби", наведений П(С)БО 7 "Основні засоби", поширюється на матеріальні активи, що використовуються як у виробничих, так і у невиробничих цілях. Крім того, з метою формування обігу до оподаткування амортизуються витрати на придбання основних фондів, з чого випливає, що за відсутністю витрат на придбання (безоплатно отримані основ-

ні засоби) об'єкт не входить до складу основних фондів. Отже, визначення основних засобів, наведене П(С)БО 7 "Основні засоби" є більш широким, ніж поняття "основні фонди" податкового законодавства.

Ще одним елементом, що визначає облікову політику основних засобів, є визначення строку корисної експлуатації. У фінансовому обліку застосовано поняття "очікуваний строк корисного використання". Для податкових цілей слово "очікуваний" не використовується, але в обох випадках йдеться лише про потенційно можливий строк, який не завжди збігається з фактичним. Строк експлуатації, зумовлений корисністю об'єкта основних засобів для конкретного підприємства, може бути як коротшим, так і тривалішим за нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

Строк експлуатації окремих об'єктів, первісно визначений під час формування облікової політики, може переглядатись у період експлуатації об'єкта основних засобів.

У процесі визначення намірів керівництва підприємства щодо використання об'єктів основних засобів мають бути враховані накопичений досвід, ринкова ситуація, стратегічні цілі розвитку та фінансовий стан підприємства. Заплановані строки заміни та оновлення основних засобів підприємства можуть переглядатись у першу чергу за недостатнього обсягу коштів на оновлення, що накопичені до запланованого моменту. Перегляд строку використання об'єкта, його ліквідаційної вартості та методу амортизації не є зміною облікової політики, а вважається відповідно до П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності" зміною облікової оцінки.

Дослідження практики формування облікової політики підприємств свідчить про відсутність навичок визначення строку корисного використання. Прийняття рішення щодо строку корисного використання об'єктів є можливим:

• на підставі накопиченого досвіду підприємства під час експлуатації подібних активів і економічної політики підприємства;

• використання єдиних норм амортизації для об'єктів однієї галузі або, наприклад, державної форми власності із застосовуванням прямолінійного методу нарахування амортизації: метод створює більше можливостей порівняно з податковим, але необхідною умовою є розроблення норм на рівні галузевого міністерства або розпорядчого органу управління державним майном;

• відповідно до технічних документів, що додаються до придбаного об'єкта основних засобів, але недоліком такого способу є неврахування специфіки експлуатації одного й того самого об'єкта у різних умовах.

У п. 5.2.7 П(С)БО 7 "Основні засоби" зазначено, що підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, які входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів та мають спрощений порядок обліку й амортизації. Ці предмети в обліку підпадають під визначення основних засобів, але обліковуються не на рахунку 10 "Основні засоби", а на окремому субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи". Такий вартісний критерій розмежування має обиратися самим підприємством і під час формування облікової політики слід враховувати, що його рівень впливає на формування фінансових результатів підприємства, оскільки чим він вище, тим більше необоротних матеріальних активів оприбутковуються як МНМА. Це, у свою чергу, призводить до максимізації витрат підприємства шляхом списання 50 або 100 % вартості об'єктів МНМА під час введення їх в експлуатацію.

Обліковою політикою переважної більшості підприємств з метою скорочення облікової роботи у фінансовому обліку передбачено вартісний ліміт віднесення засобів праці до основних на рівні 1000 грн (розмір установлений для податкових цілей).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування облікової політики основних засобів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Облікова політика як інструмент фінансової звітності

  • Принципи, методи та процедури бухгалтерського обліку в системі облікової політики

  • Облікова політика як інструмент управління бухгалтерським обліком

  • Мета, завдання та предмет облікової політики

  • Суб'єкти та рівні регулювання облікової політики

  • Локальний рівень регулювання облікової політики

  • Особливості формування облікової політики підприємств малого бізнесу (суб'єктів малого підприємництва)

  • Організаційно-методологічні особливості формування облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Особливості спрощеного Плану рахунків та їх вплив на формування облікової політики

  • Організація документування та узагальнення облікової інформації як елемент облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Методична складова облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Організаційні особливості формування облікової політики у корпораціях

  • Організаційні та методичні аспекти формування облікової політики в корпораціях

  • Розділ 2. Методичні аспекти формування облікової політики за окремими об'єктами обліку та видами економічної діяльності

  • Взаємозв'язок обліку витрат і процедури калькулювання

  • Методи обліку витрат

  • Підходи до формування облікової політики стосовно розподілу загальновиробничих витрат

  • Формування облікової політики основних засобів
  • Формування облікової політики в частині незавершеного виробництва

  • Організаційні аспекти документування незавершеного виробництва та їх вплив на облікову політику

  • Оцінка незавершеного виробництва

  • Інвентаризація незавершеного виробництва

  • Галузевий аспект формування облікової політики на прикладі ресторанного господарства

  • Облікові моделі як основа формування облікової політики

  • 2.5. Податковий аспект облікової політики

  • Розділ 3. Організаційні та управлінські аспекти формування облікової політики

  • Облікова політика як складова системи управління

  • Складники системи управління як об'єкти облікової політики

  • Принципи, що визначають управлінську орієнтацію облікової політики

  • Використання попроцесного підходу до формування облікової політики на прикладі цукробурякового виробництва

  • Формування облікової політики процесу підготовки виробництва у міжсезонний період

  • Формування облікової політики технологічного процесу виробництва

  • Облікова політика як інструмент управління витратами маркетингово-збутової діяльності

  • Характеристика видів діяльності, що зумовлюють маркетингово-збутові витрати, та обґрунтування побудови робочого Плану рахунків

  • Вибір та обґрунтування елементів, статей витрат і їх складу під час побудови аналітичного обліку маркетингово-збутових витрат

  • Обґрунтування методики розподілу маркетингово-збутових витрат за звітними періодами

  • Рекомендована література