Облікові моделі як основа формування облікової політики

Облікова політика

• відображення ТЗВ загальною сумою на окремому субрахунку рахунків обліку запасів з наступним віднесенням отриманого розміру витрат на собівартість витрат (методом середнього відсотка).

Підприємства ресторанного господарства обирають один із цих підходів і застосовують його під час визначення первісної вартості запасів.

На останньому етапі відображення в бухгалтерському обліку ТЗВ відбувається перенесення розміру ТЗВ на собівартість запасів. На практиці застосовують кілька методичних прийомів систематизації й узагальнення первинної облікової інформації про ТЗВ. Найчастіше на підприємствах харчування виконують один з двох видів розрахунків:

• складання калькуляцій витрат;

• використання товаросупровідних документів зі складанням зведеного розрахунку.

Для підприємств ресторанного господарства більш доцільним є використання другого варіанта (тобто використання товарно-супровідних документів), а також у більшості випадків у межах графіка документообігу визначення відповідальності конкретної посадової особи та документа, що передається до бухгалтерії (наприклад, звіт із придбання, форма якого запропонована у табл. 2.3). Такими посадовими особами можуть бути експедитор з постачання, завідувач виробництвом, товарознавець та ін.

Таблиця 2.3. Журнал надходження запасів

Дата№ документа (накладна)Витрати з придбання
Сума, гриВиди запасів
тзвЛікеро-горілчані виробиМ'ясні виробиІнші
11.11.2006№ 23-4515501501000400-

При виборі підприємством харчування прямого методу зарахування ТЗВ на вартість запасів необхідно обрати показник, прийнятний для всіх придбаних запасів, пропорційно до якого величина ТЗВ розподіляється між окремими запасами. Так, за величину, взяту як основу для розподілу, як правило, береться загальна вартість придбаних запасів.

Можливим є також застосування й інших показників для розподілу, наприклад, обсягу, кількості або маси запасів тощо. Проте під час розподілу ТЗВ необгрунтоване застосування як бази розподілу вартості придбаної продукції може суттєво вплинути на фінансовий результат. Наприклад, можна навести ситуацію, коли одночасно з придбанням натуральної ікри закуповується синтетична або закуповуються вода та елітні лікеро-горілчані напої.

Іншим варіантом відображення ТЗВ, що стосуються придбання конкретних видів запасів у бухгалтерському обліку відповідно до вимог стандарту 9 "Запаси", є відкриття закладами для їх відображення окремого субрахунку. На цьому субрахунку нагромаджуються ТЗВ, після чого вартість витрат відносять розрахунковим шляхом на вартість запасів для формування повної первісної вартості запасів.

Вимоги П(С)БО 9 "Запаси" щодо застосування цього методу обліку ТЗВ передбачають таке. Суми витрат, які узагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця розподіляються між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою використаних запасів. Сума витрат, що належить до витрачених запасів, розраховується множенням середнього відсотка ТЗВ і вартості витрачених запасів з відображенням їх на тих самих рахунках обліку, в кореспонденції з якими відображене вибуття цих запасів. Середній відсоток ТЗВ визначається розподілом суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітні місяці на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, які надійшли за звітний місяць.

Під час використання цього варіанта віднесення ТЗВ на вартість купованих запасів вартість запасів оцінюється за цінами постачальника, тобто за купівельною вартістю. До її складу не включаються ТЗВ. Вартість витрат списується наприкінці звітного місяця на ті самі рахунки, на які списується вартість запасів.

У результаті розрахунків формується собівартість витрачених запасів і тих цінностей, що знаходяться у вигляді залишків на рахунках підприємств ресторанного господарства. Величина ТЗВ розподіляється не між одиницями запасів, як у випадку методу прямого розрахунку, а між запасами, що вибувають, і залишками запасів на кінець звітного місяця. Цей метод доцільно застосовувати за великої номенклатури запасів і значних обсягів закупівель.

Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 величина таких витрат відображається на окремому субрахунку. Однак оскільки придбані запаси будуть враховуватися на різних рахунках бухгалтерського обліку, то й ТЗВ необхідно розподіляти на відповідні рахунки обліку запасів. Для підприємств ресторанного господарства, в яких превалює комерційна функція, ТЗВ будуть відображатись на рахунку 28 "Товари", а для підприємств ресторанного господарства з виробничими ознаками - на рахунках 28 "Товари" і 20 "Виробничі запаси".

Аналіз методичних підходів до обліку ТЗВ дав змогу виокремити такі варіанти рішення щодо методики обліку та розподілу цих витрат для підприємств ресторанного господарства.

• 1. Ідентифікація витрат з придбання з конкретним запасом, що не вимагає в робочому Плані рахунків окремого рахунку для обліку ТЗВ та обґрунтування методики їх розподілу. Якщо на підставі контування первинного документа є можливість включення таких витрат до вартості запасів, то цей підхід є доцільним. Однак у більшості випадків це проблематично.

• 2. Відокремлене накопичення всіх ТЗВ на спеціальному субрахунку. За таким варіантом у робочому Плані рахунків необхідно зазначити відповідний рахунок із визначенням аналітики за групами придбаних товарів або в цілому за матеріальними запасами.

• 3. Комбінований варіант, за яким ті витрати, що безпосередньо можуть бути ідентифіковані з видом запасів зараховують до їх вартості, а інші витрати - накопичують та розподіляють.

Для накопичення ТЗВ, які підлягають розподілу, за комбінованим варіантом за рахунком 28 "Товари" необхідно відокремити субрахунок. Але, на нашу думку, доцільно такий субрахунок визначати не в цілому за товарами, а за групами товарів, наприклад, лікеро-горілчані, кондитерські, бакалійні тощо.

Також до питань варіантного характеру, що повинно визначатися обліковою політикою підприємств, належить здійснення розрахунку реалізованої торговельної націнки котловим методом або у розрізі товарних груп. При цьому другий підхід дає можливість більш об'єктивно визначати фінансовий результат.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облікові моделі як основа формування облікової політики“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Облікова політика як інструмент фінансової звітності

  • Принципи, методи та процедури бухгалтерського обліку в системі облікової політики

  • Облікова політика як інструмент управління бухгалтерським обліком

  • Мета, завдання та предмет облікової політики

  • Суб'єкти та рівні регулювання облікової політики

  • Локальний рівень регулювання облікової політики

  • Особливості формування облікової політики підприємств малого бізнесу (суб'єктів малого підприємництва)

  • Організаційно-методологічні особливості формування облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Особливості спрощеного Плану рахунків та їх вплив на формування облікової політики

  • Організація документування та узагальнення облікової інформації як елемент облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Методична складова облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Організаційні особливості формування облікової політики у корпораціях

  • Організаційні та методичні аспекти формування облікової політики в корпораціях

  • Розділ 2. Методичні аспекти формування облікової політики за окремими об'єктами обліку та видами економічної діяльності

  • Взаємозв'язок обліку витрат і процедури калькулювання

  • Методи обліку витрат

  • Підходи до формування облікової політики стосовно розподілу загальновиробничих витрат

  • Формування облікової політики основних засобів

  • Формування облікової політики в частині незавершеного виробництва

  • Організаційні аспекти документування незавершеного виробництва та їх вплив на облікову політику

  • Оцінка незавершеного виробництва

  • Інвентаризація незавершеного виробництва

  • Галузевий аспект формування облікової політики на прикладі ресторанного господарства

  • Облікові моделі як основа формування облікової політики
  • 2.5. Податковий аспект облікової політики

  • Розділ 3. Організаційні та управлінські аспекти формування облікової політики

  • Облікова політика як складова системи управління

  • Складники системи управління як об'єкти облікової політики

  • Принципи, що визначають управлінську орієнтацію облікової політики

  • Використання попроцесного підходу до формування облікової політики на прикладі цукробурякового виробництва

  • Формування облікової політики процесу підготовки виробництва у міжсезонний період

  • Формування облікової політики технологічного процесу виробництва

  • Облікова політика як інструмент управління витратами маркетингово-збутової діяльності

  • Характеристика видів діяльності, що зумовлюють маркетингово-збутові витрати, та обґрунтування побудови робочого Плану рахунків

  • Вибір та обґрунтування елементів, статей витрат і їх складу під час побудови аналітичного обліку маркетингово-збутових витрат

  • Обґрунтування методики розподілу маркетингово-збутових витрат за звітними періодами

  • Рекомендована література