Імпортні операції для цілей оподаткування відображаються платниками податку на прибуток за нормами Податкового кодексу, тобто загальним принципом формування витрат. Так, відповідно витрати, що формуються собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних зальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПКУ)[1]. Також при здійсненні операцій з імпорту товарів необхідно враховувати, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ПКУ). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Таким чином, витрати на придбання імпортних товарів відображатимуться не у момент їх фактичного здійснення (ввезення товарів), а на момент їх продажу покупцю, оскільки собівартість реалізованих товарів платник відображає одночасно з доходами від продажу товарів. Витрати, що за нормами Податкового кодексу зараховуються до складу інших витрат, відображаються у витратах того звітного періоду, в якому їх здійснено.
Також при визнанні витрат для цілей оподаткування необхідно враховувати валютний курс. Так, згідно зі ст. 153.1 Податкового кодексу витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких витрат, а в частині раніше проведеної оплати – за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати[1]. Таким чином, визнання витрат залежить від дати здійснення попередньої оплати або від дати ввезення товарів (рис. 5.4).
Рис. 5.4. Визнання витрат при здійсненні імпорту товарів
Окрім того, під час ввезення товарів на митну територію України сплачуються такі митні платежі:
• мито;
• акцизний податок;
• податок на додану вартість.
Податок на додану вартість. Ввезення товарів у митному режимі імпорту (а також супутні йому послуги) є об'єктом обкладення ПДВ за ставкою 20%. Згідно зі ст. 190.1 базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша від митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, яка включається до ціни товарів / послуг згідно із законом.
При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти в національну валюту здійснюється за офіційним курсом національної валюти до цієї валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення, а в разі нарахування суми податкового зобов'язання митним органом у випадках, коли митна декларація не подавалася, – на день визначення податкового зобов'язання.
Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи зі звичайних цін на такі послуги без урахування податку.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями. Документом, що підтверджує це право, є належним чином оформлена митна декларація, що свідчить про сплату ПДВ. При цьому імпортний товар повинен використовуватися в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності платника ПДВ.
Сума ПДВ обчислюється за формулою:
Спдв = (В+Са+М) × 20%,
де: Спдв – сума податку на додану вартість;
В – договірна (контрактна вартість), але не менша від митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації;
Са – сума акцизного податку;
М – сума ввізного мита.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік зовнішньоекономічної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оподаткування імпортних операцій“ на сторінці 1. Приємного читання.
