Таблиця 4.2
Порівняльна характеристика аналітичних процедур залежно від мети їх використання в аудиті
| Характерна ознака | Аналітичні процедури | ||
| На стадії планування | На етапі тестів по суті | На завершальній стадії | |
| Ціпі | Ознайомлення з діяльністю організації; Оцінка ризику і суттєвості; Вибір стратегії аудиту; Визначення ймовірності помилок у звітності; Визначення суттєвих статей і областей з підвищеним ризиком; Планування обсягу і характеру тестів | Коригування обсягу детальних тестів; Визначення необхідності поглибленого тестування; Визначення міри впливу виявлених викривлень на звітність | Оцінка результатів аудиту: оцінка суттєвості виявлених викривлень; Визначення областей, які підлягають повторному тестуванню; Поглиблена оцінка здатності організації безперервно функціонувати |
| Джерела інформації | Фінансова і нефінансова інформація: · Проміжна звітність; Кошториси; Фінансова звітність минулих періодів; Статистичні дані; Публікації тощо | Будь-яка інформація, на основі якої можна отримати аудиторські докази: кошториси, прайси, акти, інші первинні документи і облікові регістри та нефінансові дані | Річна фінансова звітність; Прогнози; Рахунки та інші бухгалтерські документи; Публікації в пресі; Юридичні відповіді |
| Результати | Дані про тенденції, оцінка ризиків і суттєвості, незвичайні явища | Аудиторські докази, які можуть бути єдино можливими | Достатність даних для складання аудиторського висновку |
Як свідчать дані табл. 4.2, аналітичні процедури використовуються для різних цілей, при цьому використовуючи практично однакові джерела інформації. Але, незалежно від того, як використовуються аналітичні процедури, вони завжди слугують для отримання аудиторських доказів. З цієї позиції аналітична процедура являє собою порядок дій у декілька етапів:
• постановка мети – визначення інформації, яку необхідно отримати за допомогою аналітичної процедури;
• проектування процедури – вибір об'єкта перевірки і виду аналітичної процедури, визначення правил оцінки результатів процедури (визначення суттєвості для оцінки відхилень);
• реалізація процедури;
• оцінка результатів — оцінка достатності отриманих аудиторських доказів і рівня впевненості аудитора в їх достовірності.
Цей алгоритм є загальним для всіх аналітичних процедур. При визначенні мети на першому етапі здійснюється вибір аудитором найбільш ефективного способу отримання необхідних доказів. Тобто на стадії планування аудитору необхідна інформація про особливості діяльності організації, її динаміку, визначення суттєвих операцій та сфер потенційного ризику, а також інформація для планування інших процедур. На стадії планування аналітичні процедури не призначені для підтвердження правдивості фінансової звітності, а спрямовані на оцінку ризиків, підтвердження проблемних ділянок, які можуть вимагати додаткових перевірок по суті. Отже, порядок використання аналітичних процедур на етапі планування можна описати таким чином:
• Збір інформації про діяльність організації.
• Ознайомлення з обліковою політикою і статутними документами. Огляд фінансової звітності минулих періодів і проміжної фінансової звітності. Визначення статей, які цікавлять аудитора (статті збитків, простроченої заборгованості тощо). Складання аналітичних таблиць.
• Складання пробного балансу та інших форм фінансової звітності за період, що перевіряється, на базі проміжної фінансової звітності за допомогою трендів.
• Проведення вертикального аналізу проміжної фінансової звітності за поточний рік, визначення змін у структурі активів, капіталу і зобов'язань організації.
• Проведення горизонтального аналізу фінансової звітності за поточний рік і визначення зміни по статтях.
• На основі вертикального і горизонтального аналізу визначення суттєвих статей звітності (балансу і звіту про фінансові результати).
• Розрахунок фінансових коефіцієнтів на основі звітності за минулий період і за період, що перевіряється. Порівняння їх між собою і визначення тенденції відхилень.
• На основі наявних статистичних даних, проведення порівняння між діяльністю організації, що перевіряється, та інших організацій певної галузі, розглядаючи як абсолютні, так і відносні показники діяльності.
• Формування висновків за результатами аналізу і визначення основних напрямів аудиту.
При проведенні тестів по суті аудитору необхідні достатні і достовірні докази по тих статтях звітності, детальна перевірка яких вимагає багато часу, а також визначення тих рахунків або класів операцій, до яких будуть застосовуватися інші, крім вибірки, методи дослідження. Аналітичні процедури як процедури перевірки по суті можуть застосовуватись самостійно, коли підсумкові суми несуттєві, та разом з детальними тестами операцій і сальдо. Вони забезпечують добрі "загальні" дані відносно точності залишку або класу операцій. Разом з тим, при застосуванні аналітичних процедур як процедур перевірки по суті, слід враховувати обмежувальні фактори: точність і прогнозованість зв'язків; доступність, доречність і зіставлення інформації; відомості аудитора про діяльність організації; доступність інших видів даних. Основною особливістю аналітичних процедур на цьому етапі є дослідження, пояснення та підтвердження значних коливань і раптових зв'язків. При проведенні тестування, аудитор використовує фінансові і нефінансові дані, тому вибір методів і побудова процедури аналізу залежить від кожного особливого випадку, серед яких найбільш поширеними є:
• Розрахунок середньої заробітної плати одного працівника і розрахунок фонду оплати праці.
• Визначення можливих розмірів відрахувань до бюджету.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ“ на сторінці 2. Приємного читання.
