Методичні рекомендації щодо взаємодії між інспекторами з банківського нагляду Національного банку України та зовнішніми аудиторами банків, затверджені Постановою Правління НБУ від 29.04.2004 № 191 визначають роль аудиторів у процесі банківського нагляду, значення їх висновків (звітів) та інформації, які використовуються органом банківського нагляду Національного банку України (орган нагляду) під час здійснення банківського нагляду.
Принципи використання належної співпраці між аудиторами і інспекторами мають забезпечити поліпшення наглядового процесу за банками, який здійснює орган нагляду. Ці принципи поступово впроваджуються в національну банківську систему під час проведення інспекційних перевірок банків органом нагляду.
Директиви для наглядових органів містяться в Основних принципах ефективного банківського нагляду Базельського комітету від 01.09.97 і Положенні Базельського комітету з питань банківського нагляду "Відносини між органами банківського нагляду та зовнішніми аудиторами банків" від 01.01.2002, та для аудиторів відповідно до Положення з міжнародної практики аудиту 1004 "Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду і зовнішніх аудиторів" Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів, прийнятих 18.04.2003 Аудиторською палатою України як Національні стандарти аудиту.
Методичні рекомендації включають розгляд таких питань: o відповідальність керівників банку за залучення для проведення аудиту фінансової звітності банку аудиторів, які володіють професійними знаннями і навичками і не мають конфлікту інтересів;
♦ доступ аудитора до звітів про інспекційні перевірки;
♦ доступ інспекторів до документації аудитора, пов'язаної з перевіркою фінансової звітності;
♦ прямий обмін інформацією між інспекторами, аудиторами і службою внутрішнього аудиту банку шляхом участі цих сторін у спільних зустрічах;
♦ аудиторська перевірка фінансової звітності консолідованої групи. Орган нагляду та інспектор зацікавлені в забезпеченні того, щоб
уся аудиторська робота здійснювалася аудиторами, які:
♦ мають відповідний сертифікат (кваліфікаційну придатність) та бездоганну ділову репутацію;
♦ мають відповідний професійний досвід та компетентність;
♦ дотримуються програми забезпечення якості;
♦ є незалежними фактично та за зовнішніми ознаками від банку, що перевіряється;
♦ дотримуються Стандартів аудиту.
У багатьох сферах професійної діяльності інтереси інспектора та аудитора збігаються, хоча об'єкти їх уваги можуть бути різними.
Інспектор насамперед зацікавлений у підтриманні безпеки всієї банківської системи і в забезпеченні стабільності і безпеки окремих банків з метою захисту їх вкладників та кредиторів. Таким чином, на підставі фінансової звітності, яку складає банк, інспектори оцінюють економічний і фінансовий стан банку на певну дату і на майбутнє, а також розмір ризику, на який наражається банк.
Аудитора насамперед цікавить питання про порядок складання фінансової звітності банку та чи відображає вона дійсний фінансовий стан банку і результати здійснюваних ним операцій.
Інспектори зацікавлені у функціонуванні надійної системи внутрішнього контролю як основи для безпечного і компетентного управління діяльністю банку та надають велике значення наявності у банків дієвих заходів внутрішнього контролю, достатніх для характеру, обсягу та напряму банківської діяльності.
Аудитори, як правило, займаються оцінкою системи внутрішнього контролю банку з метою визначення ступеня довіри, яку вони можуть надати цій системі та покладатися на неї під час планування і проведення аудиторської перевірки фінансової звітності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Центральний банк і грошово-кредитна політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Взаємодія між інспекторами з банківського нагляду НБУ та зовнішніми аудиторами банків“ на сторінці 1. Приємного читання.
