FATF є міжурядовою організацією ціллю якої є розробка та впровадження політики, на національному та міжнародному рівнях, боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Секретаріат FATF розташований в приміщенні OECD.
FATF нараховує 34 члени: Аргентина; Австралія; Австрія; Бельгія; Бразилія; Канада; Китай; Данія; Європейська Комісія; Фінляндія; Франція; Німеччина; Греція; Рада Співробітництва Країн Перської Затоки; Гонконг, Китай; Ісландія; Ірландія; Італія; Японія; Люксембург; Мексика; Нідерланди; Нова Зеландія; Норвегія; Португалія; Росія; Сінгапур; Південна Африка; Іспанія; Швеція; Швейцарія; Туреччина; Об'єднане Королівство; та СІНА.
Індія та Республіка Корея - країни-спостерігачі. APG, CFATF, GAFISUD, MENAFATF та MONEYVAL - асоційовані члени.
Глобальна мережа протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму також включає 3 інші міжнародні організації: ESAAMLG6, EAG та GlABA. Офшорна Група Банківських Наглядачів (OGBS) також є частиною цієї мережі.
FATF закликає всі країни вжити необхідних заходів для приведення їх національних систем стосовно боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму у відповідність з новими рекомендаціями FATF та ефективного їх здійснення.
Базові Сорок Рекомендацій FATF були розроблені у 1990 році як ініціатива щодо боротьби з протиправним використанням фінансових систем особами, які відмивають гроші, одержані від реалізації наркотиків. У 1996 році Рекомендації вперше були переглянуті з метою відображення типів відмивання грошей, які змінюються. Сорок Рекомендацій у редакції 1996 року були схвалені більш як 130 країнами і є міжнародним стандартом у сфері боротьби з відмиванням грошей.
У жовтні 2001 року FATF поширила свій мандат на питання фінансування тероризму і зробила важливий крок, підготувавши Вісім Спеціальних Рекомендацій щодо боротьби з фінансуванням тероризму. Ці Рекомендації містять комплекс заходів, метою яких є протидія фінансуванню терористичних актів та терористичних організацій, і доповнюють Сорок Рекомендацій.
Переглянуті Сорок Рекомендацій застосовуються не тільки до відмивання грошей, а й до фінансування тероризму, і разом з Вісьмома Спеціальними Рекомендаціями з боротьби з фінансуванням тероризму створюють розширену, вичерпну і послідовну структуру заходів у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. FATF визнає, що країни мають різні правові та фінансові системи, а отже, не можуть вживати ідентичних заходів для досягнення спільної мети, особливо що стосується деталей. Тому Рекомендаціями встановлюється мінімум стандартів для імплементації рішення відповідно до умов країни і конституційних рамок. Рекомендаціями охоплюються усі заходи, які повинні вживатися в межах системи кримінальної юстиції і регулятивної системи, а також превентивні заходи для фінансових установ та деяких інших підприємств і сфер діяльності, а також у сфері міжнародного співробітництва.
Основним елементом у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму є необхідність моніторингу систем країн на предмет їх відповідності вимогам міжнародних стандартів. Взаємна оцінка, проведена FATF та відповідними регіональними організаціями стосовно розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, а також оцінки, проведені Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, є надзвичайно необхідним механізмом забезпечення ефективної імплементації Рекомендацій FATF всіма країнами.
• 1. Країни повинні встановити карне переслідування за відмивання грошей на основі Конвенції ООН проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р. (Віденська конвенція) та Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. (Палермська конвенція).
• 2. Країни повинні забезпечити: намір і відомості, які вимагаються для доведення факту злочину "відмивання грошей"; кримінальна відповідальність, а там, де це неможливо, цивільна та адміністративна відповідальність, повинна поширюватися на юридичних осіб.
• 3. Країни повинні вжити заходів, які можуть бути необхідними для надання компетентним органам цих країн повноваження на конфіскацію відмитої власності, доходів, одержаних у результаті злочинних дій з відмивання грошей або предикативного злочину, засобів, що використовувалися або існував намір їх використання для вчинення цих злочинів, або майна відповідної вартості, за умови, що не порушується право добровільної допомоги третіх осіб.
• 4. Країни забезпечують, щоб закони про збереження фінансовими установами таємниці не перешкоджали виконанню рекомендацій FATF.
• 5. Фінансові установи не повинні відкривати анонімні рахунки або рахунки на явно фіктивні імена.
• 6. Фінансові установи повинні на додаток до звичайних правил обачливості стосовно політичних діячів.
• 7. Фінансові установи повинні стосовно закордонних кореспондентських банківських послуг та інших подібних відносин посилювати правила обачливості.
• 8. Фінансові установи повинні приділяти особливу увагу загрозі проведення операцій з відмивання грошей, яка з'являється унаслідок появи і розробки нових технологій, що можуть сприяти анонімності, і повинні у разі необхідності здійснювати заходи, спрямовані на запобігання їх використанню у схемах відмивання грошей. Зокрема, від фінансових установ необхідно вимагати здійснення процедур і політики, спрямованих на окремі ризики, пов'язані з діловими відносинами або операціями, які відбуваються не безпосередньо.
• 9. Країни можуть дозволити фінансовим установам доручати посередникам або іншим третім сторонам застосовувати Правила належної обачливості щодо клієнтів (ПОК) або провадити діяльність за умови, що додержуються певні критерії. Якщо таке дозволяється, остаточна відповідальність за визначення і перевірку особи клієнта лежить на фінансовій установі, яка дає такі доручення третій стороні.
• 10. Фінансові установи повинні зберігати протягом п'яти років усі необхідні облікові документи стосовно внутрішніх і міжнародних операцій, на основі яких вони матимуть змогу оперативно відповідати на запити про інформацію, що надходять від компетентних органів. Обсяг цих документів повинен бути достатнім для того, щоб простежити хід окремої операції (включаючи суми і тип валюти, якщо таке мало місце) і таким чином в разі необхідності надавати правоохоронним органам докази щодо переслідування осіб, які звинувачуються у кримінальних діях.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Центральний банк і грошово-кредитна політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні вимоги FATF і організація боротьби з легалізацією "брудних грошей" у банківському секторі економіки“ на сторінці 1. Приємного читання.
