Інспектори зацікавлені в застосуванні в банках належних (відповідних) облікових процедур, як передумови для одержання достовірної інформації, що необхідна їм для вимірювання ризиків і контролю за ними.
Аудитори, в свою чергу, перевіряють ці процедури обліку для того, щоб впевнитись у правильності ведення банком бухгалтерського обліку та наявності в банку інформації, що становить основу для складання фінансової звітності, та тим самим надати можливість аудиторам висловити свою думку про цю звітність.
Інформація, що надається аудитором правлінню (раді директорів) банку, може бути цінною для інспектора щодо розуміння різних аспектів діяльності банку.
У свою чергу, інформація від інспекторів може бути корисною для аудиторів. Результати проведеної інспектором перевірки, що включає оцінку діяльності банку і висновки проведеної перевірки, повідомляються в звіті про інспекційну перевірку. Отримання такого звіту може бути корисним для аудитора, оскільки в ньому міститься оцінка важливих сфер діяльності банку. Така інформація може допомогти аудитору впевнитись у тому, що фінансова звітність, перевірка якої проводиться, не містить суттєво неправильних даних.
До обміну інформацією можна віднести співпрацю між аудитором і інспектором, яка в певній мірі може дозволити уникнути дублювання роботи і посприяти більш ефективному використанню ресурсів обох сторін.
Таким чином, правління (рада директорів) банку може надати аудиторам, що проводять аудит фінансової звітності банку, звіти інспекційних перевірок, проведених органом нагляду протягом звітного періоду, а у разі доцільності - минулих періодів.
Важливим фактом співпраці аудитора з інспекторами може бути подання аудитором після закінчення аудиторської перевірки фінансової звітності банку або перевірки з певних питань, розширеного аудиторського висновку.
Отриманий органом нагляду від аудитора після проведення такої перевірки аудиторський висновок має містити інформацію про:
• o достатність резервів та капіталу банку, адекватність бухгалтерського обліку та систем внутрішнього контролю і управління ризиками банку, а також фінансовий стан банку;
• o будь-який факт чи рішення банку, наслідком яких є:
• o суттєве порушення вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України;
• o негативний вплив на здатність банку продовжувати безперервно свою діяльність;
• o іншу інформацію, яка може бути використана органом нагляду та інспектором для банківського нагляду.
Крім розширеного висновку аудитора, до документів, що можуть надати інспектору інформацію про діяльність банку, належать робочі документи аудитора, які містять записи про планування аудиторської перевірки, характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур, їх результати, а також висновки, висловлені на підставі отриманих аудиторських доказів, на будь-яких носіях інформації. Усі ці документи є цінним джерелом інформації для інспекторів щодо економічного та фінансового стану банку, а також щодо безпеки вкладів, залучених банком.
Інспектори, внутрішні аудитори банку та аудитори мають також співпрацювати для сприяння оптимізації процесу нагляду. Ця співпраця надає кожній із сторін можливість зосередитися на власній відповідальності і може здійснюватись на основі періодичних зустрічей інспектора, внутрішнього аудитора банку та аудитора, а також окремих запитів інспектора до аудитора щодо аудиторської перевірки за умови отримання на це дозволу керівників банку.
Після проведеного інспекторами аналізу аудиторського висновку (звіту) аудитора та затвердження компетентним органом банку результатів діяльності банку за звітний рік на прохання органу нагляду банк може організувати зустріч з аудитором, який здійснював аудиторську перевірку фінансової звітності банку, та службою внутрішнього аудиту банку для обговорення найважливіших питань, що виникли під час проведення аудиту фінансової звітності і належать до компетенції органу нагляду.
Залежно від виду, розміру, фінансового стану та діяльності банку під час цієї зустрічі можуть обговорюватися:
• а) причини складання аудитором модифікованого висновку (умовно-позитивного, відмови від висловлення думки, висловлення негативної думки) щодо фінансової звітності банку;
• б) ризики та операційні сфери діяльності банку, які не можуть бути об'єктом перевірки (пояснення причин цього);
• в) виправлення (коригування), що були запропоновані аудитором;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Центральний банк і грошово-кредитна політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Взаємодія між інспекторами з банківського нагляду НБУ та зовнішніми аудиторами банків“ на сторінці 2. Приємного читання.
