Рівень фінансового ризику оцінюється на підставі наступних критеріїв [50, с. 222]:
• 1) структури капіталу або співвідношення власних і позикових коштів;
• 2) рівня ліквідності або можливості оплачувати поточні зобов'язання поточними активами;
• 3) кредитоспроможності фірми, або її здатності залучати позикові кошти на вигідних умовах.
Розглянемо фактор якості менеджменту. Аналіз цього фактору є найбільш складним, тому що проводиться на базі непрямих даних, таких, як якість звітної документації, віковий склад, рівень утворення, досвід, зарплата управлінського персоналу, а також місце компанії на ринку.
Рішення питання про можливість використання закордонних компаній як аналога для оцінки ускладнюється наступними причинами. По-перше, важко порівнювати обсяги реалізації й інші фінансово- виробничі показники вітчизняних і закордонних компаній. Дана невідповідність можна частково нівелюватися за допомогою проведення процедури логарифмування показників для усунення ефекту масштабу; по-друге, різні умови господарювання вітчизняних і закордонних компаній, які насамперед визначаються макроекономічними параметрами, а також розходженнями в системі обліку господарських операцій і результатів фінансово-господарської діяльності. Тому потрібне внесення виправлень, що враховують розходження в макроекономічній і політичній ситуаціях у країнах (корегування ризику, що притаманний країні) і трансформацію бухгалтерської звітності. При більших обсягах вибірки остання процедура представляється досить трудомісткої. Розмір виправлення ризику, що притаманний країні часто є суб'єктивним і неадекватно враховує постійно мінливу ситуацію в українському політичному й економічному житті; по-третє, нерозвиненість українського фондового ринку й інші причини "недооціненості" українських компаній на вітчизняному ринку. Тут практикуючі оцінювачі розходяться в думках. Одні експерти дотримуються позиції, відповідно до якої необхідно використовувати інформацію про закордонні компанії для того, щоб уникнути невиправданого заниження вартості підприємств. Практика показує, що результати, отримані по закордонних аналогах, як правило, перевищують результати розрахунку вартості по вітчизняних компаніях у кілька разів. Інші оцінювачі вважають, що порівняльний підхід не відображає реальної вартості українських компаній на ринку в конкретний момент, тому що акції деяких підприємств продаються й купуються на вітчизняному фондовому ринку по низькій ціні.
Наведений перелік критеріїв порівнянності (відбору) не є вичерпним, і експерт має можливість самостійно доповнювати його якими-небудь факторами. Оцінювач рідко знаходить компанії, абсолютно ідентичні з оцінюваною, тому на основі аналізу критеріїв він може зробити один із двох висновків:
• 1) компанія порівнянна з оцінюваної по ряду характеристик і може бути використана для розрахунку мультиплікаторів;
• 2) компанія недостатньо порівнянна з оцінюваної й не може бути використана в процесі оцінки. Експерт повинен у письмовій формі пояснити, чому він зробив даний висновок.
Підсумковий список повинен включати не менш трьох аналогічних компаній. Оцінювач може використовувати закордонні компанії як аналоги, однак у цьому випадку необхідно переконатися, що рівень їхнього виробництва подібний з рівнем оцінюваного підприємства, трансформувати звітність і скорегувати розрахункову величину цінового мультиплікатора на рівень ризику, що притаманний країні.
Розглянемо зіставлення фінансових показників оцінюваної компанії й фірм-аналогів. Порівняльний підхід до оцінки підприємства припускає використання вже існуючих у оціночній практиці прийомів і методів фінансового аналізу. Оцінювач аналізує баланси, звіти про фінансові результати, додаткову інформацію, розраховує фінансові коефіцієнти. Фінансовий аналіз є найважливішим компонентом визначення порівнянності аналогічних компаній з оцінюваним підприємством.
При порівняльному підході відмінні риси фінансового аналізу проявляються у наступному:
• 1) тільки по його результатах оцінювач ухвалює рішення щодо порівнянності й включенні тих або інших фірм у список компаній-аналогів;
• 2) дозволяє визначити місце або ранг оцінюваної компанії серед аналогів;
• 3) є основою для внесення необхідних коректувань, що забезпечують потрібну подібність оцінюваної інформації з аналогами;
• 4) обґрунтовує ступінь довіри оцінювача до конкретного виду цінового мультиплікатора в їхньому загальному числі й в остаточному підсумку визначає значимість кожного варіанта вартості при виведенні підсумкової величини.
Основним інструментом визначення ринкової вартості власного капіталу підприємства при порівняльному підході є цінові мультиплікатори.
Ціновий мультиплікатор відображає співвідношення між ринковою ціною підприємства і яким-небудь його показником, що характеризує результати виробничої й фінансової діяльності. Як такі показники можна використовувати не тільки прибуток, але й грошовий потік, дивідендні виплати, виторг від реалізації й ін. Ціновий мультиплікатор розраховується по всіх аналогічних підприємствах. Для оцінки ринкової вартості оцінюваної компанії обрана аналітиком величина цінового мультиплікатора використовується як множник до її аналогічного показника.
Для розрахунку цінового мультиплікатора необхідно [50, с. 225]:
1) визначити величину капіталізації або ринкову вартість власного капіталу компанії-аналога. Для цього ринкова ціна акції аналогічної компанії множиться на число акцій в обігу. Це дасть
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інноваційні методи оцінки банківського капіталу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика“ на сторінці 3. Приємного читання.
